Читати книгу - "Одержимість"

— Ну, а нафіга, ти їй голову морочиш. Привіз її до Макса, як свою подругу, тобі ж наплювати на неї, у тебе ж, все одно, з нею нічого не буде. А вона, стовідсотково, дуже навіть сподівається на твою поблажливість. Хоч би… втішив дівку, чи що… — Ілона засміялася якимсь неприродним сміхом.

— Дура ти, Ілона. — Алекс встав з качелі. — Дура і стерво. Шкода тільки, що Макс потрапив з тобою в цю історію. Я ось, скільки років тебе знаю, не можу зрозуміти, чому ти так людей не любиш?

— А за що їх любити? За те, що вони постійно брешуть, обманюють, лицемірять, за те, що беруть те, що їм не належить, за те, що влаштовують війни і вбивають, за те, що вважають себе сильними і всемогутніми, хоча, насправді вони — ніхто і звуть їх ніяк. До речі, і ти, і я, ми всі однакові. Тільки ти вважаєш стервою мене, а я себе такою не вважаю. Хоча, в твоїх вчинках є дуже багато незрозумілих рухів.

— Незрозумілих, це ти правильно сказала. Але, незрозумілі — це не означає погані або неправильні.

— Та, ніфіга ти не знаєш, де правильно, де неправильно. — вона абсолютно заспокоїлася, і говорила вже тихо, майже пошепки. — Ти хоч знаєш, що у мене могла би бути дитина, але вона не народився, і вже ніколи у мене не буде дітей.

– Ілона, звідки я можу таке знати, якщо ти не розповідала, Макс зі мною теж не ділився вашими секретами.

— Прикинь… А це не наші секрети, це — особисто мої труднощі, Макс тут ні до чого, мало того, він навіть не в курсі цієї історії, і я буду тобі дуже вдячна, якщо це залишиться між нами.

– Ілона. — сказав спокійно Алекс, сідаючи назад на качелі. — Сядь, і не треба нервувати. В будь якуму випадку, я йому нічого не розповім, хоча б тому, що я нічого і не знаю.

— Мені просто треба комусь це розповісти. Я знаю, що ти ненавидиш мене, але в даний момент, та й в найближчому майбутньому, ти єдиний, хто мене взагалі слухає. Розповісти? — Алекс мовчки знизав плечима, але нічого не відповів і Ілона продовжила. — Це давно було, ще до Франції. Я тоді на курси водіння пішла, пам'ятаєш, мені тато тоді машину подарував на двадцятиріччя. Інструктор попався молодий і красивий. Він зовсім пацан був, тільки з армії повернувся, навіть інститут не закінчив, а вчився він в педінституті на вчителя трудового навчання, ось його і взяли інструктором в автошколу. Але я на той час їздити вже вміла, тому він зі мною і не парився. Ми їздили по місту, потім по гірських дорогах, виїжджали за місто. Ми дуже зблизилися, здружилися, та що там здружилися, він просто закохався в мене по вуха. Мені він був дуже симпатичний, але я його не сприймала серйозно. Він був на кілька років молодший за мене, а виглядав ще молодше. Якось ми під час заняття заїхали до нього на дачу. Був яскравий день, рання весна, на дачах абсолютно нікого не було. Була така благодать, що я не пам'ятаю іншої такої тиші. Я стояла, заплющивши очі і повернувши обличчя до сонця. І раптом він мене поцілував. Це було, немов удар струмом. Я не опиралася, настільки я його захотіла і віддалася йому прямо там, на порожній дачі. Це безумство у нас тривало два тижні. Мої стосунки з тим хірургом теж були в самому розпалі, і я не знала, що мені робити і як поступити. Мені здавалося, що я божеволію, коли поруч не було цього хлопчика, і в той самий час сходила з розуму, коли з моїм хірургом у мене не збігалися чергування. Я думала, що моєї любов не вистачить на двох, не спала ночей, з нетерпінням чекала кожної нової зустрічі, і якось випадково зрозуміла, що вагітна. Найстрашніше було не те, що я не знала від кого, а те, що я сходила з розуму за обома. Я реально не знала, що мені робити, але все ж таки зважилася поговорити зі своїм зрілим і досвідченим хірургом. Коли я прийшла до нього з цією новиною, я не застала його в ординаторській, зате знайшла його в перев'язочній з якоюсь медсестрою. Вони навіть не намагалися ховатися і закриватися в маніпуляційній. Коли я запитала, що тут відбувається, він просто відповів: «Закрий двері, я потім тобі все поясню…» Так, прикинь, вони навіть не зупинилися, побачивши мене. Я втекла з лікарні і прибігла до іншого свого коханого. Але той виявився ще більшим виродком. Дізнавшись про мою вагітність, він просто сказав, що він тут ні до чого, і взагалі, він не збирається пов'язувати життя зі старшою тіткою. Тоді я вирішила, що від виродків діти просто не повинні народжуватися, і зробила аборт. Операція пройшла невдало, і як наслідок, моя повна нездатність до відтворення потомства. Потім була та конференція, де я зустріла Макса. Ну а далі ти все знаєш.

Ілона сиділа на гойдалці, скинувши туфлі і підібравши під себе ноги. Вона постійно курила і плакала. Алекс це відчував по легкому здригуванню її плечей. Але у нього не було жалю до неї, шкода було тільки ненародженої дитини, яка завдяки своїм недбайливим батькам так і не побачила світу.

— А ти це мені просто так розповідаєш, чи хочеш, щоб я тебе пожалів? Ти пам'ятаєш, багато років тому, коли ми були у Макса на дні народженні, він зі шкіри ліз, щоб тебе здивувати і тобі догодити, а ти на нього навіть не реагувала. Ти, напевно, просто забула той вечір. Макс почав говорити черговий тост, побічно маючи на увазі тебе, а ти демонстративно пішла на балкон курити, і покликала мене з собою, пам'ятаєш?

— Не дуже, якщо чесно.

— Ось в тому то й справа, що тобі реально наплювати на все, що між вами тоді відбувалося. А він дуже страждав, не спав, писав вірші, але тобі було наплювати і на це. Ти хоч пам'ятаєш, що ти мені тоді сказала?

— Та не пам'ятаю я нічого. — з роздратуванням сказала Ілона. — Не пам'ятаю!