Читати книгу - "Наслідування Христа"

Але радше дивитися на Тебе і якнайбільше хвалити Твою доброту: що Ти роздаєш свої дари так щедро, так задарма і так радо, без огляду на людей.

Все від Тебе вийшло, тому треба хвалити Тебе в кожній речі.

Ти знаєш, що кожному найліпше буде дати, і чому цей має менше, а той більше; то не наша річ, а Твоя про те рішати, бо в Тебе записані заслуги кожного з них.

Тому-то, Господи Боже мій, я навіть уважаю це великим добродійством, щоб не мати багато такого, від чого на світі за людським звичаєм береться хвальба і слава.

Так що людина, коли подумає над біднотою і нікчемністю своєї особи, не тільки не відчуває через те ніякої прикрости, ні смутку, ані приниження, але радше втіху і велику веселість.

Що, Ти, Боже вбогих, покірних, якими на цьому світі погорджують, вибрав собі за своїх другів і свою челядь.

Свідками того самі апостоли Твої, що їх настановив єси князями над всією землею (Пс. 44, 17).

А вони, такі покірні та простенькі, далекі від усякого лукавства і хитрости, перебули свій вік на світі без нарікань та навіть радо терпіли зневаги ради ймення Твого (Ді. 5,41) і з великою радістю приймали те, що для світу осоружне.

Таким чином ніщо не повинно так тішити того, хто любить Тебе і знає Твої добродійства, як Твоя воля щодо нього і ласкаве рішення Твого вічного Провидіння.

Воно так повинно задовольняти і втішати його, що він рад би бути найменшим, як дехто бажав би стати найбільшим.

Бути спокійним та вдоволеним на послідньому місці, як на першому і хотіти, щоб погорджували ним і принижували його, а навіть бути без усякого доброго імени і слави, як щоб мати більше від інших поважання і більше значення на світі.

Бо Твоя воля й любов для Твоєї чести повинна все перевищувати, більше втішати його і більше припадати Йому до вподоби, ніж усі добродійства, які він одержав чи має дістати.

Господь. Сину, тепер хочу спрямувати тебе дорогою миру і правдивої свободи.

Слуга. Роби, Господи, як кажеш, бо мило мені послухати те.

Господь. Сину, старайся радше чужу волю чинити, ніж свою власну. Волій завжди мати менше, ніж більше. Гляди завжди нижчого місця для себе і такого, щоб усім підлягати.

Бажай постійно і молися за те, щоб воля Божа діялася з тобою у всій повноті. Отака людина увіходить у країну миру і спокою.

Слуга. Господи, та мова Твоя коротенька, але в ній міститься багато благословення. Мало в ній слів, але вона повна змісту і багата на овоч.

А коли я зможу вірно її зберегти, то не повинно б так легко зчинятися в мені замішання.

Бо скільки разів відчував, що я чогось неспокійний і мені тяжко, і бачу, що я відступив від тієї науки.

Але Ти те все можеш і завжди любиш душевний поступ вперед, прибільши мені ще ласки, щоб я зміг виконати Твої слова й довершити своє спасіння.

Слуга. Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене, Боже мій, пам'ятай про поміч мені (Пс. 70, 12), бо різні думки зворушилися в мені, і великий страх тривожить душу.

Як мені тут перейти? Як пробитися крізь них?

Господь. Я буду йти поперед тебе і впокорю славних на землі (Іс. 45, 2). Відчиню ворота в'язниці і виявлю тобі Мої найглибші тайни.

Слуга. Роби, Господи, як кажеш, а всі погані думки хай щезнуть з-перед лиця Твого.

Оце моя надія і єдина втіха, щоб прибігати до Тебе у кожній біді, на Тебе вповати, Тебе з глибини серця кликати і терпеливо чекати на Твою втіху.

Слуга. Просвіти мене, мій добрий Ісусе, сяйвом душевного світла, вижени з кліток мого серця всю темноту. Здержи розтіч думок і здави напасливі спокуси.

Борися мужньо за мене і побори лютих зміїв, нехай завдяки Твоїй перемозі настане мир (Пс. 121, 7) і Твоя хвала хай грімка залунає у святих хоромах, цебто в чистій совісті.

Накажи вітрам і бурям, скажи морю: «Втихомирся!» — а зимному вітрові: «Не вій!» — і настане велика тиша.

Пошли своє світло і правду свою (Пс. 42, 3), нехай світять над землею; бо то я, як та пуста і мертва земля, доки Ти не просвітиш мене.

Злий на мене свою ласку з висот, зроси моє серце небесною росою, пусти струмені побожности, хай зрошують лице землі, щоб родила добрий і дорідний овоч.

Підніми вгору мій ум, пригнічений тягарем моїх гріхів, і все моє бажання прикуй до неба, щоб я, закуштувавши солодощів небесного щастя, бридився думати про земні речі.

Візьми мене і забери геть від усякої проминаючої світової втіхи, бо ніяке створіння не може мого бажання вповні заспокоїти і мене втішити.

Прив'яжи мене до себе нерозривним вузлом любови, бо Ти єдиний заспокоюєш серце, а без Тебе — все гидота.

Господь. Сину, не будь цікавим і не клопочися даремно.

Що