Читати книгу - "Повернути себе. Том 3, Олександр Шаравар"

       Через те, що останні два дні я не їв взагалі нічого, харчувався внутрішньовенно в медичній капсулі, то собі замовив багато м'ясного і рибного. Все-таки  люблю я смачно поїсти.

          Після обіду ми вирушили на іспит. Оскільки здавати мені потрібно лише теорію, то мене поклали в капсулу віртуальної реальності, де я і відповідав штуіну на питання.

          Через сорок хвилин капсулу я залишив з підтвердженим складаним  іспитом. Ще десять хвилин пішло на видачу нових прав, оскільки старі права тепер були недійсними.

        — Думаю, треба відсвяткувати, - весело промовив я Арніель, коли покинув пілотську школу.

        —  У тебе вже є ідеї? - Запитала вона в мене.

        — Як не бути? Злітаємо до Пантауна, там гарний розважальний центр. Пограємо в щось і там же повечеряємо. - Запропонував я.

          —  Це побачення? - Запитала якимсь незрозумілим тоном Арніель, я навіть емпатію посилив у її напрямку і зрозумів, що негативна відповідь неприйнятна.

           — Так, це побачення, поїдеш зі мною на побачення, Арі? - Запитав я в неї, після чого обійняв і поцілував її. Арніель спочатку завмерла, а потім з радістю відповіла на поцілунок. А від емоцій, які вона почала транслювати, я ледве прямо тут, на вулиці, не розклав її. На щастя, з самоконтролем у мене було дуже непогано, і я зміг відірватися від її губ.

           —  Фіск, сподіваюся, це не помста Маарі? Якщо це так, то краще не треба.

           —  Ні, це не помста, - відповів я, - Ти мені давно подобається, але я не міг. - промовив я. Внутрішньо я не був проти наших стосунків, я давно зрозумів, що сприймаю її не лише як подругу, а і як жінку. Я знав про її почуття до мене, але не відповідав, бо не хотів ображати Маарі. Але зараз, зараз я був не проти. - Я не хотів ображати Маарі.

            —  Але зараз ти її образиш, - сказала Арніель, я відчував, що їй було начхати на Маарі зараз, але вона хотіла зрозуміти, наскільки я щирий у своєму ставленні до неї.

            —  А зараз, зараз мені все одно, - тут я трохи перебільшував, але Маарі сама обрала, що їй робити. Після цього я знову поцілував Арніель, викликаючи через нейромережу наш флаєр. Коли він підлетів, секунд через тридцять я нарешті відірвався від її вуст і сказав застрибуючи у флаєр, - Я за штурвал.

             Пантаун знаходився всього за сто сорок кілометрів від Рокесті. Відмінною особливістю Пантауна було те, що це було одне із трьох міст, у яких було дозволено казино.

             Слідом за казино до Пантауна перебралися й різні розважальні центри. Тут були й тематичні парки атракціонів та просто різні розваги. І сьогодні я хотів разом з Арніель побувати в розважальному комплексі, в якому була одна відмінність від інших. У ньому скрізь, окрім туалетів, була невагомість.

         Під час польоту Арніель явно хотіла наздогнати згаяний час, а тому перебралася мені на коліна і продовжила цілувати. Та й я сам не був проти, включивши автопілот, навіть виставив маршрут трасами малої швидкості, щоб політ тривав як змога довше. Замість десяти хвилин ми добиралися до Пантауна майже годину.

        Думаю, якби політ тривав на кілька хвилин довше, все могло зайти набагато далі поцілунків та вивчення тіл один одного тактильним методом. Але незабаром ми прибули в межі міста.

         —  І що ти придумав для нас? - Запитала Арніель, після того, як поправила на собі літній сарафан, в якому вона була.

        —  Для початку, ти колись пробувала малювати в невагомості? - Запитав я з усмішкою у дівчини.

         —  Цікаво, - спалахнув вогник у її очах, не варто забувати, що вона була дуже непоганою художницею, і те, що вона не писала картини останнім часом, зовсім не означало, що вона не хотіла цим зайнятися. - Я напишу твій портрет, побачимо, що вийде.

              —  Побачимо, - посміхнувся я. Чесно кажучи, після поцілунків з аграфкою я відчував, що скинув великий вантаж, думаю, просто усвідомлення того, що я чесний перед собою, вже чимало мені дало. - А тепер ідемо, я забронював для нас малу студію з видом на місто. За відгуками, вигляд неймовірний.

           Виявилося, що писати портрет, коли немає жодної опори та гравітації, було не так уже й просто. Але Арніель схитрила і використала свій слабкий телекінез, щоб полотно не відлітало від неї.

            У результаті вийшов непоганий комікс про те, як я літаю на тлі міста внизу. Після мистецької розваги ми попрямували на активніший відпочинок. Тут був полігон, на якому можна було повоювати один проти одного у невагомості.

           І, нарешті, після полігону втомлені ми зняли номер у готелі, куди замовили вечерю. Повертатись додому не хотілося і ми вирішили переночувати тут, у Пантауні, і вже вранці вирушити назад.

          І, звичайно, однією вечерею наш вечір не обмежився. Інформацію з мережі про те, що аграфки в ліжку дуже холодні, виявилася справжнісінькою брехнею. Арніель була дуже пристрасною і гарячою дівчиною, мені довелося дуже постаратися, щоб вона від задоволення більше не могла продовжувати. Та і я був уже, м'яко кажучи, на межі, попри підвищені можливості мого тіла.

         —  Це ж не сон? - Запитала в мене Арніель вранці, лежачи на боці й водячи пальчиком по моїх грудях.

          — А як ти сама думаєш? — запитав я в неї, цілуючи в губи, коли в мене вже почало закінчуватися повітря, я відірвався від її вуст і у відповідь почув стогін невдоволення. — Хочеш повторити вечір?

          —  Хочу, - примхливо сказала вона, опускаючи свою руку з моїх грудей нижче. - Та й ти, я дивлюся, не проти.

          —  Не проти, а тільки за, - усміхнувся я, схопивши Арніель і перевернувши її на спину. - Ти в мене ще проситимеш помилування.

          —  Ні за що, пане, - жартома вигукнула Аграфка, - Це ви будете в мене просити милосердя. - Додала вона і спробувала вже мене перевернути на спину і сісти на мене. Оскільки я не збирався реально чинити опір, то вже скоро опинився внизу, а наді мною нависли її груди, які я і спробував зловити ротом. Варто мені прикусити пипкау її грудей, як Арніель видала гучний стогін і почала тертися своїм тазом об мій член, який відразу ж відреагував на це, ставши ще більше.