Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Сміттяр, Мар'яна Доля 📚 - Українською

Читати книгу - "Сміттяр, Мар'яна Доля"

1 995
0
29.09.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сміттяр" автора Мар'яна Доля. Жанр книги: 💙 Фантастика / 💙 Антиутопія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 33 34 35 ... 81
Перейти на сторінку:
22

Вихідні настали якось несподівано. Прокинувшись уранці в п'ятницю, Ерік збагнув - уже за кілька годин він буде вдома, побачить своїх батьків. Наче й приємно стало. І водночас  у глибині душі ворухнувся легкий жаль -  адже цілих два дні буде втрачено, викреслено із життя.

Що ж, нікуди від цього не подінешся...

Вони зустрілися з Тедом там, де й минулого разу - у  відлюдній місцині старого парку поблизу коледжу. Потиснули один одному руки.

 - Ну як, старий? Скажи, класно? - спитав Тед. - А ти боявся...

 - А тобі теж класно? - дещо іронічно поцікавився Ерік. - Ще не набридла екзотика?

 - Та так... - хлопець невизначено махнув рукою. - Але мушу терпіти. Раз уже почали гру, треба йти до кінця. Правильно я кажу?

 - Цілком! - Ерік дістав з кишені смартфон, посвідчення особи та банківську картку Теда. - Тут бракує п'яти тисяч, ти не думай, що я  на гульки потратив. Довелося все-таки трохи  позичити твоїй бабці, бо  вона погрожувала розповісти батькові про якісь твої пригоди. Але обіцяла, що гроші віддасть...

 - Е, то вже як у приказці - "що з воза впало - те пропало", - сказав Тед. - Не поверне вона нічого. Але що вийшов із скрутного становища - молодець. І гроші витрачай, скільки влізе, не економ, я ще перекину в понеділок. Бери картку, вона твоя. Відірвися на вихідних!

 - Тобі теж добре погуляти!

І вони розійшлися кожен у свій бік.

******

А от удома Еріка чекав неприємний сюрприз. Варто йому було переступити поріг квартири , і він зрозумів -  щось не так. Спробував тихцем прошмигнути у свою кімнату, але на порозі тут же виріс батько.

 - Що, пригоди продовжуються? - похмуро спитав він.

Ерік тільки кліпав очима. Йому раптом здалося, що батьки про все якимось чином дізналися, "розкусили" їхню витівку з обміном. І більше не буде ні університету, ні вільного життя у власній квартирі, ні прогулянок із Поллі. У грудях, під "ложечкою", щось болісно занило.

 - Мені зателефонували з коледжу, сказали, що ти побився з якимось хлопцем. Видали припис. Сказали - ще один "прокол" - і ти вилітаєш з навчального закладу. Що тоді думаєш робити?

 - Я не... - Ерік затнувся. Він відчув  таку дику злість на Теда, що якби той раптом виявився поруч, а в руках Еріка був заряджений пістолет - він би випустив у нього всю обойму, не роздумуючи. Так його підставити, та ще й не попередити, що батьків оштрафували через ту бійку. А він навіть поняття не має, з ким Тед  побився і через що.

 - Тату, - він постарався говорити якомога впевненіше. - Ти знаєш, бувають у житті такі моменти, коли іншого виходу немає. Ти б не хотів, щоб твого сина вважали боягузом?

 - А ти б хотів, щоб уся твоя сім'я через тебе опинилася без даху над головою? - батько, якось враз постарівши на виду, кволо махнув рукою - Та що з тобою говорити... Ми виростили егоїста, який живе, як йому здумається. А тут, у цьому довбаному суспільстві, треба зважати на те, як відгукнеться будь-який вчинок, навіть найменший, на твоєму майбутньому... Крок вправо, крок вліво - і прощавай нормальне, благополучне життя. Здрастуйте, нетрища!

Він розвернувся і, згорбившись, пішов на кухню.

Еріку краще було б, якби він, як раніше, накричав на нього, або навіть ударив. А от така впокорена приреченість у його словах наскільки не пов'язувалася зі звичним образом батька, що хлопець раптом уткнувся головою в подушку і заплакав. Йому було соромно, що хтось може увійти і побачити його в такому стані, але він нічого не міг з собою подіяти.

І тоді він вперше пообіцяв собі, що обов'язково це зробить - вибереться сам і витягне своїх рідних із цього болота.

************

Усі вихідні він провів у себе в кімнаті, добровільно посадивши себе під домашній арешт. Читав університетські підручники, які приніс із собою у рюкзаку, потім "сидів" у інтернеті. Зайшов до блогу Поллі і подивився на її нові фото, поставив під ними кілька лайків. Вона, видно, те помітила, бо написала повідомлення:

 "Привіт! Як поживаєш?"

"Привіт! Поганенько, якщо чесно..."

 "А що ж ти так захандрив? Сумуєш за нашим районом? Чи, може, за мною :) ?"

Він написав, потім стер, знову написав і знову стер.

Поллі озвалася першою, не дочекавшись його відповіді:

"А я на вечірці."

"З Тедом?" - спитав він.

"Ні, він пішов гуляти до своїх друзів, а я - до своїх."

 "Ну, і як гулянка?"

"А, нудьга страшенна. Зараз додому поїду."

"На добраніч"

"Бувай! До понеділка!"

Він дивився на ці три слова, а на обличчі сама собою розквітала посмішка.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
{ touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });
1 ... 33 34 35 ... 81
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сміттяр, Мар'яна Доля», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сміттяр, Мар'яна Доля"