Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Зелений дім 📚 - Українською

Читати книгу - "Зелений дім"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Зелений дім" автора Маріо Варгас Льоса. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 33 34 35 ... 119
Перейти на сторінку:
сказав Фусія. — Зрештою я переконаний, що це все ні до чого, Акіліно, ти не знаєш людей. Побачиш, у Сан-Пауло повідомлять поліцію, а гроші загарбають.

— Знову ти засумував! — вигукнув Акіліно. — Я розумію, подорож довга, але що ж ти хочеш, слід пливти обережно. Не думай про Сан-Пауло, Фусіє, я ж казав тобі, що знаю там одного чоловіка.

— Я вже, брате, замучився, то не жарти так ганяти, маєш щастя, що натрапив на мене, — мовив доктор Портільйо. — Поглянь, яке змучене обличчя в бідного дона Фабіо. Але принаймні можемо тебе інформувати. Тримайся міцніше за стілець, бо впадеш з подиву, коли я тобі все розповім.

— Плантації першосортні, сеньйоре Реатегі, — сказав Фабіо Куеста. — Інженер дуже милий, вже закінчив з корчуванням та сівбою. Всі кажуть, що це ідеальна місцина для кави.

— Щодо цього все гаразд, — додав доктор Портільйо. — Але кепські справи з каучуком та шкірою. Тут діють якісь бандити, старий.

— Портільйо? Щось такого не пригадую, Фусіє, — сказав Акіліно. — Це лікар з Ікітоса?

— Адвокат, — відповів Фусія. — Той, який вигравав усі процеси Реатегі. Страшенно дере носа.

— Скупники тут не винні, сеньйоре Реатегі, присягаюсь вам, — сказав Фабіо Куеста. — Вони, власне, найбільш розлючені, ви розумієте, що це вдарило передусім по них. Виходить, що бандити існують насправді.

А доктор Портільйо: спочатку, друже Хуліо, я також гадав, що це скупники почали гендлювати наліво й вигадали собі бандитів, аби не продавати каучук вам. Але ні, річ у тім, що придбати товар їм стає дедалі важче, старий, я і дон Фабіо побували в усіх закапелках, навели довідки й пересвідчилися, що бандити існують. А дон Фабіо поводив себе, як справжній джентельмен, дорогою він хоч і захворів, але не покинув мене, що було, звичайно, з його боку, великою підтримкою, Хуліо, адже йти пліч-о-пліч з шанованим представником влади, губернатором Санта-Марія де Ньєви, — велика честь, це викликало загальну повагу населення.

— Для сеньйора Реатегі я готовий зробити набагато більше, — сказав Фабіо Куеста. — Зрештою, ви самі знаєте, доне Хуліо. Найприкріше мені через ту історію з бандитами, стільки зусиль коштувало нам переконати скупників, аби вони продавали каучук не банку, а вам.

— Треба було бачити, як він зі мною поводився, — мовив Фусія, — з якою зверхністю. Гадаєш, в Ікітосі він хоч раз запросив мене до себе в гості? Ти навіть не уявляєш собі, як я ненавидів того адвоката, Акіліно.

— Завжди у тебе та зненависть, Фусіє, — сказав Акіліно. — Як щось із тобою трапляється, ти одразу починаєш когось ненавидіти. За це також бог тебе покарає.

— Ще більше? — вигукнув Фусія. — Бог і так мене карає від початку життя. Я йому ще нічого не зробив, а він мене вже карав, старий.

— У гарнізоні Борха дуже нам допомогли, — повідомив доктор Портільйо. — Дали нам провідників, лоцманів. Мусиш подякувати полковникові, напиши йому декілька рядків, Хуліо.

— Порядний чоловік той полковник, сеньйоре Реатегі, — сказав Фабіо Куеста. — Дуже послужливий та енергійний.

А доктор Портільйо: ми можемо почати якісь дії супроти бандитів, коли б отримали наказ з Ліми, старий, найкраще, щоб ти під’їхав до столиці й поклопотався про дозвіл на втручання військових — тоді усе б залагодилося. Так, справа того варта.

— Ми не хотіли їм вірити, сеньйоре Реатегі, — мовив Фабіо Куеста. — Але всі скупники присягалися й торочили те ж саме. Не може бути, щоб вони домовилися заздалегідь.

І доктор Портільйо: дуже просто, старий, коли скупники приїжджали до якогось таборища, то не знаходили там нічого — ані каучуку, ані шкур, лише тубільців, які, плачучи, повзали по землі, — обікрали нас, обікрали нас, бандити, — і таке інше.

— Він піднявся по Сантьяго разом з доном Фабіо, який був губернатором Санта-Марія де Ньєви, та з солдатами із Борха, — сказав Фусія. — Перед тим вони побували в агварунів, а пізніше — в ачуалів, розпитували, як там і що.

— Та я ж зустрів їх на Мараньйоні, — мовив Акіліно. — Хіба я не казав тобі? Був два дні з ними. То була моя друга чи третя поїздка на острів. І дон Фабіо, і той, інший, — як ти казав, Портільйо? — засипали мене питаннями, а я собі так думав: ну, Акіліно, зараз ти заплатиш за все. Дуже налякався.

— Шкода, що вони не допливли, — пожалкував Фусія. — Ото б здивувався адвокатик, якби мене там побачив. І що б він сказав тому падлючому Реатегі? А що чути про дона Фабіо? Він уже помер?

— Ні, він і далі губернатор Санта-Марія де Ньєви, — повідомив Акіліно.

— Я не такий дурний, — вів далі доктор Портільйо. — Відразу подумав, що коли це не скупники, то, значить, чунчі повторюють уракуську витівку з кооперативом. Тому ми й вирушили до племен. Але чунчі, як ми виявили, нічого спільного з тим не мають.

— Жінки зустрічали нас зі сльозами, сеньйоре, — сказав Фабіо Куеста. — Бо бандити не лише забирали каучук та шкіри, але й дівчат, ясна річ.

А доктор Портільйо: все добре продумано, старий; ти давав аванс скупникам, ті в свою чергу давали позику чунчам, а коли чунчі повертались із сельви з каучуком та шкурами, негідники нападали на них і все забирали, не вклавши у те діло ані сентаво. Ну, старий, хіба не чистий заробіток? Їдь негайно до Ліми й починай клопотатися чим швидше, тим краще, Хуліо.

— Чому ти завжди шукав брудних і небезпечних справ? — поцікавився Акіліно. — Це в тебе немов якась манія, Фусіє.

— Усі справи брудні, старий, — відповів Фусія. — Лихо в тому, що я не мав початкового капіталу: коли є кошти, то можеш спокійно облагоджувати найнебезпечніші справи.

— Коли б я не допоміг, тобі довелося б утікати до Еквадору, — сказав Акіліно. — Сам не знаю, чому я тобі допоміг. Через тебе я пережив кілька жахливих років. Я жив у вічному страсі, Фусіє, щодень чекав біди.

— Допоміг, бо ти хороша людина, — мовив Фусія. — Найкраща, яку я будь-коли знав. Якби я був багатієм, то залишив би тобі всі свої гроші.

— Але ти не багатій і ніколи ним не станеш, — сказав Акіліно. — І що б я робив з твоїми грішми, коли мені ось-ось настане кінець. У цьому ми дещо з тобою схожі, Фусіє, приходимо до краю такими самими злидарями, як і народилися.

— Про тих бандитів уже поширилась ціла легенда, — розповідав доктор Портільйо. — Навіть у місіях нам казали про них, але ченці й черниці теж мало що знають.

— В одному селищі агварунів, у Сенепі, якась жінка повідомила нам, що бачила їх, поміж них були уамбіси, — сказав Фабіо Куеста, — але її повідомлення не дуже нам придалося. Адже ви знаєте

1 ... 33 34 35 ... 119
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зелений дім», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Зелений дім"