Читати книгу - "Цілитель Азаринту, Рейгар"

Кіріан схопив шматок мяса і пішов на вулицю ближче до печери неподалік. Його мешканців спочатку ігнорували, натякаючи на Ілею, але минуло кілька тижнів, і це виявилося правильним рішенням. Кіт-монстр не просто попереджав їх про демонів, він активно полював на деяких з них.

Він поклав шматок мяса в гирло печери, і незабаром зявився Мечоносний Тигр, який дивився спочатку на Кіріана, а потім на мясо. Він деякий час чекав на тварину, але, як завжди, вона не підходила ближче, просто дивилася на нього своїми блакитними очима.

.

Кіріан знав, що потрібен час, щоб він довірився йому. Але він знаходив втіху, знаючи, що вона є. Можливо, це відчувалося так само. Він вийшов з печери і пішов їсти з Клессом.

Я щаслива, що мені більше не потрібно ходити до школи. Місіс Джонсон мене не любить, - сказала дівчина.

Кіріан усміхнувся. Він поцікавився, звідки дівчина. Десь далеко це було певно. Те саме, що Ілея.

— Їж, а то похолодає, Клессе, — відповів Кіріан, і його обладунки задзвеніли, коли торкнулися одного з келихів на столі. Клесс подивився на нього і насупився.

?

У вас немає гарного одягу? — запитала вона вже вдесяте за останні тижні.

.

Ти знаєш, що я мушу це носити. Я обіцяю, що отримаю щось приємне після того, як все закінчиться. Він посміхнувся їй і продовжив їсти. Через двадцять хвилин він підвівся.

?

Мені знову ховатися? — запитала дівчина, надувшись.

?

Ви можете малювати більше, ні? — сказав він, але відповідь була незадовільною після того, як він дав її стільки разів. — Слухай, Клессе, це не назавжди, гаразд? Колись ми знайдемо рішення. Безпечне місце, де можна зупинитися. А можна попрацювати над своїми навичками і стати сильнішими. Поки ти не зможеш зрівнятися зі мною, це занадто небезпечно для тебе.

.

Клесс був розумний. Вона б зрозуміла. Він знав, що їй це не подобається, і єдине, що розважало її настільки, щоб не виходити на вулицю і не досліджувати, це велика кількість книг нагорі.

Навіщо я взагалі сюди приїхав? Замість цього треба було йти на північ.

Здавалося, що це було безпечніше, оскільки тисячі демонів прямували до Морхілла. Але тепер він мав їх усіх між цим місцем і рівнинами.

Ми щось зробимо, як тільки Ілея повернеться, добре? Він виявив, що згадка імені змушує дівчину запалюватися. Вона кивнула і помахала рукою, спускаючись у льох.

.

Вона мертва. Так само як і інші.

Він похитав головою. Він не прийме цього. Не міг. Не після його подорожі на південь, після того, як він відкрився. Вони багато чому його навчили.

.

Він глибоко вдихнув. Але я маю хоча б покинути це місце, знайти дорогу до Лиса. З Клесс.

. – .

Киріан стояв і зітхав. Останнім часом він часто цим займався. Його шолом зявився з пристрою для зберігання броні – предмет від чарівниці, з якою його познайомила Ілея.

.

Він приготувався до бою і вийшов на вулицю, зачинивши за собою двері, коли навколо нього почали плавати металеві сфери. Без команди було непросто. Він звик до їхньої підтримки.

. ; .

Дві сфери приземлилися в його руках, а ще дві утворили шматки навколо його ніг, перш ніж вони почали тягнути його вгору. Він відчував, як його обличчя стає серйозним, коли він злітає вгору на великій швидкості; Тепер з кожним днем було трохи швидше.

, – .

Оглянувши околиці будинку, особливо територію над ним, Кіріан виявив, що він безлюдний, як і більшість днів, але йому довелося переконатися.

— Гаразд, ходімо, — сказав він, намагаючись наслідувати Ілею та Тріана, які, здавалося, ніколи не сумнівалися в собі, коли кидалися в бій. Це трохи допомогло.

200

Вдалині було чути крики, коли він виходив з лісу. Не людські крики. Пролетівши над черговим засніженим пагорбом, він знайшов свої перші цілі. Група демонів, які трохи не дотягують до 200-го рівня, зїдають дохлого коня і те, що залишилося від людини.

Він зосередився на демонах, коли деякі металеві сфери навколо нього перетворилися на маленькі голки, інші — на більші шипи. Мана вливалася в них, коли прокляття концентрувалося. Дві голки прокралися навколо розсіяної групи монстрів і почали врізатися в сніг внизу.

,

За мить Кіріан розвіяв бурю. Демони підняли очі і заверещали, коли прокляття охопило, а потім металеві голки та шипи врізалися в їхні тіла, подрібнюючи їх серед безлічі гострих літаючих предметів.

.

Минуло всього кілька секунд, перш ніж останній з них впав, навіть не знаючи, що напало. Кіріан подивився на те, що залишилося від тіла жінки, побачивши глибокі сліди від кігтів. Він загартувався і послав вниз металеві шипи, один через її голову, а другий через серце. Він вважав, що від її тіла залишилося занадто мало, щоб вона перетворилася на демона, але він повинен був переконатися в цьому.

.

Продовжуючи рухатися далі, Кіріан піклувався про всі менші групи демонів, яких знаходив, навіть про тих, хто відставав у повній самоті. Більші були трохи складнішими, але з його набором навичок було лише питанням часу, коли вони впадуть. Йому доводилося кілька разів ховатися, коли зявлялися літаючі демони або групи, занадто великі, щоб він міг з ними впоратися. Маги розуму були найнебезпечнішими з усіх, але він тренував свій опір Єві. Вони були грубі в порівнянні з нею. Потужний, але його легко уникнути. І політ у них був повільним. Ткачі розуму. Він дізнався це імя після того, як убив свого першого.

Вони добре сховалися, коли демони вперше зявилися в Гавані Ерегара, і не показали себе навіть після того, як це було оголошено чистим. Кіріан знав, що зможе протистояти принаймні одному з них, але деякі з них були сильнішими за інших. Єва і опір, який він чинив її магії, були єдиною причиною, чому він все ще живий. Він поцікавився, де вона.

.

Остання група демонів пройшла, побігши на схід, і Кіріан висунувся з-за дерев, летів на невеликій висоті, поки не піднявся на пагорби з видом на Рейвенхолл. Вогнища все ще горіли. Було тихо, коли він дивився на зламані ворота і ткача розуму, що стояв на стінах і дивився на зовнішній