Читати книгу - "Цілитель Азаринту, Рейгар"

Єва зупинилася і просто дивилася, як він розливає все, що знав. Звичайно, вона сумнівалася, що він говорить правду, але він все одно помре. Безкоштовна, можливо, хороша інформація не була чимось, що вона відпускала.

.

Незабаром чоловік перестав лепетати, коли не помітив змін у її поведінці. Його обличчя стало ще блідішим, ніж раніше.

— Ти... Ти ж не збираєшся зупинятися? — заїкнувся він.

— Ні. Ні, я не збираюся, — відповіла Єва, імітуючи його акцент.

,

Вона підійшла ближче, ухиляючись від останнього відчайдушного удару чоловіка його мечем, її пальці сильно вдарилися в його трахею. Вона дивилася, як він хапається за шию, не в змозі дихати, прямо перед тим, як вона встромила свій кинджал йому в голову.

Люди, яких знайшли і пограбували работорговці, все ще сиділи на тому ж місці, звязавши руки і ноги. Дехто з них подивився на Єву, коли вона наблизилася, помітивши її чорні обладунки та усміхнену маску.

Вона схопила один з мечів у мертвих і кинула його до них. Допоможіть собі. Ніч буде холодною.

Сидячи в переповненій корчмі в шкіряних обладунках і масці, Єва подивилася на чоловіка, що сидів навпроти неї. У професійному плані він нічим не примітний. Він не був ні низьким, ні високим, ні товстим, ні худим, і його вік було важко оцінити. Волосся у нього було чорне. Жоден з них не торкався напоїв, що стояли на темному деревяному столі між ними.

У мене є два запити, які відповідали б тому, що ви шукаєте, - сказав чоловік через деякий час. — Хоча я б не радив займатися цим далі, ким би ви не були.

Він передав Єві листа, і вона поклала йому в руку в рукавичці золоту монету, перш ніж встати і вийти з корчми.

.

Вона пішла на сусідню бічну вуличку і вискочила на дах корчми, перш ніж влаштуватися зручніше. Вона відкрила листа і прочитала його зміст. Потім вона посміхнулася і спалила папір маленькою чарівною запальничкою.

— Нарешті, — прошепотіла вона.

-

СОРОК ШІСТЬ

Повернутися

,

Тому ви також повинні працювати над своїми навичками атаки та захисту. Я вже чотири рази пояснював тобі це, Клесс. Будь ласка, спробуйте зрозуміти, — сказав Кіріан, охолоджуючи їжу перед собою.

.

Поводитися з тваринами набагато простіше, ніж доглядати за дітьми.

?

— Але чому я маю битися з чудовиськами? — перепитав Клесс, завдаючи Кіріану більшого душевного напруження, ніж зіткнення з кількома ткачами розуму одночасно.

.

Раптове спотворення посеред вітальні змусило Кіріана схопитися. Коли зявився шолом, усі його металеві кулі попливли з його сагайдака, і він кинувся перед Клессом, який уже активував свій щит.

Весь час скаржиться, але, гадаю, деякі речі застрягли в її впертій голові.

.

Він повільно відійшов назад, залишаючись зосередженим на просторовій аномалії перед ним. Вона була схожа на сльозу в повітрі, але текуча і хвиляста, як вода. Він бачив проблиски місця, заповненого металом, і трупи демонів, перш ніж аномалія зникла.

.

Кіріан знову починав розслаблятися, коли раптом зявилася чергова тріщина і з неї випали три фігури. Він запустив у них свої металеві шипи, але потім зупинив їх, соромлячись тіла, коли зрозумів, хто це.

Тріщина знову зникла, забравши з собою шматок і підлоги, і стелі. Дві постаті все ще лежали на землі, обидві кашляли.

, ! .

— Блядь, моя підлога! — вигукнула Ілея, перш ніж пхнутися прямо в щілину зниклого дерева. Тріан зумів утримати його в руках і просто продовжив лежати на землі.

. !

— Це ти... Це справді ти! — вигукнув Кіріан, коли Клесс пробіг повз нього, зупинившись біля Ілеї і наморщивши носа. Від неї пахло кровю і блювотними масами.

!

Один з демонів пішов за тобою! — вигукнув він, нарешті прийнявши третю фігуру. Шпильки металу оточили огидну істоту, і єдина причина, чому він не вбив її негайно, полягала в тому, що Клесс був поруч.

Ілея стояла перед істотою і кашлянула. — Усе гаразд.

— Добре? Це ткач розуму... — сказав він, не знаючи, чи істота якимось чином заволоділа її розумом.

.

Нерішуча мова тіла монстра змусила його зупинитися. Він виглядав слабшим, ніж деякі з тих, з ким він бився раніше, і Ілея була набагато стійкішою до магії розуму, ніж він сам.

Не вбивайте його, принаймні поки що. Віві допоміг нам у Великій Солі, — розповіла Ілея. — Гадаю, мені більше не доведеться думати про нормування їжі, — додала вона і скуйовдила волосся Клесса. Радий бачити вас живим.

! .

Я знала, що ти повернешся! — вигукнула дівчина.

.

Ілея пройшла повз Кіріана і сіла за стіл. Перед нею зявилося шість паруючих страв.

.

Кіріан знав, що деякий час він не отримає від Ілеї набагато більше, тому вирішив піти допомогти своєму більш розсудливому товаришу по команді, стежачи за демоном.

.

Ткач розуму чомусь став навколішки, торкаючись дерева, коли той бурмотів сам до себе. Кіріан перевірив, чи не вирізає він руни, але там нічого не було, і він не відчував ніякої магії.

! ?

— Тріан, ти повернувся! Що сталося? — запитав він, але вельможа підняв один палець у повітря, щоб зупинити його. Він блював, а потім знову проковтнув.

?

— А-а-а, тепер краще. Ілея Я теж хочу трохи цієї їжі. У вас є щось алкогольне? — запитав він, повністю ігноруючи Кіріана і підходячи до столу.

— Не рухайся, демоне, — сказав Кіріан, спостерігаючи за істотою на підлозі.

. ! .

Це... Це інше царство! — пролунав голос монстра, коли він торкнувся деревяної землі обличчям. Спочатку Кіріан подумав, що голос у його голові – це напад, але потім він зрозумів, що це звучало лише радісно, навіть майже істерично.

? !

Що ти робиш? Припиніть це! — кричав він на демона, який облизував і гриз деревяну підлогу. Він озирнувся. Обидва його товариші по команді їли, а демон, мабуть, займався любовю з мостинами. Це божевілля, і всі мене ігнорують... Я здаюся.

Він підійшов до столу, переможений.

.

— Ласкаво просимо до нашої дивної нової реальності, друже, — вигукнув невідомий голос.

.

Кіріан розгублено озирнувся навколо, не в змозі знайти промовця.

— Сюди. Пояс Ілеї.

.

Кіріан подивився вниз і побачив, що джерелом шуму, схоже, був кинджал у піхвах, який Ілея завжди носила з собою.

.

— Так,