Читати книгу - "Бурштиновий Меч 3, Ян Фей"

,

Гвендолін підвела голову і випустила рев, а з-за її спини виросла пара темних крил. Вона легенько змахнула крилами, а потім її тіло почало рости, шия ставала все довшою і довшою, у п’яти пальців відросли довгі кігті, на лобі виросли роги, а вона була покрита густою чорною лускою. З-за неї теж виріс хвіст.

В одну мить вона перетворилася на величезного чорного дракона.

.

Вона не була молодою жінкою-драконом, як Алоз. Вона мала довге життя, багаті знання та досвід, а також успадкувала родовід древніх драконів. Багато років тому Гвендолін мала кваліфікацію, щоб називатися стародавнім драконом.

Вона підняла голову, потягнувшись до неба і до землі. Тільки хвіст у неї був сотні метрів завдовжки, а небо вкривала пара крил. У порівнянні з тим, коли Брандо побачив її первісну форму у Вонде, вона була в рази більшою.

Брандо знав, що це тому, що це світ стихій і духів, а родовід і духовна сила драконів були найсильнішими в цьому світі.

.

Але римлянинка навіть не глянула на неї.

Брандо, ти теж збираєшся напасти на мене?

Брандо, який з усіх сил намагався пролетіти між римлянкою і Гвендолін, здавалося, був поранений ножем у груди. Його обличчя зблідло, а злість у грудях безслідно зникла. Римської?

.

Це я, Брандо. Шкода, що я не можу подорожувати з тобою по світу і стати найбільшим торговцем.

Пане Брандо, що з вами? — не міг не спитати Лют, коли побачив жахливе обличчя Брандо, і кісточки пальців на його руках, що тримали два святі мечі, тріщали, а кісточки пальців були білі, як оголені кістки.

.

Але Брандо, здавалося, не чув його.

.

Ти не римлянин.

Ти можеш так сказати, але я все одно відчуваю почуття до тебе у своєму серці. На жаль, воля сутінків завадила мені мати ці почуття. Я дам тобі гідний кінець, і ти будеш жити в моїй пам’яті вічно.

!

Дай — мені — назад — моєму — Романе! Брандо подивився в той бік, його очі ледь не сплюнули вогнем, коли він зціпив зуби і говорив слово за словом.

.

Купець якусь мить мовчав, перш ніж знову заговорити. Вибач, Брандо. Боюся, що я не зможу цього зробити.

!

Гвендолін! — заревів Брандо. Співпрацюйте зі мною!

.

Тепер Гвендолін зовсім прокинулася. Королеві драконів Пастухів Дерев було байдуже до наказу Брандо, але її раціональність підказувала їй, що робити в цей момент.

.

Вона випустила тихий рев, змахнула крилами і полетіла до римлянина, як промінь чорного світла.

.

Купець посміхнувся.

. -

Світ тепер був зовсім іншим в очах сутінків. Смішно було те, що ці самопроголошені спадкоємці цієї цивілізації цього не розуміли. Ці скромні створіння вічно боролися у своїй недалекоглядності. Можливо, в цьому і полягала трагедія смертних.

.

Їх навіть не можна було порівняти з Маршею. Хоча остання була продуктом, створеним божественним народом, в її очах вона перевершувала цивілізацію мататанців. Якби не те, що їй довелося захищати цих неосвічених людей, можливо, війна затягнулася б надовго.

.

Смішно було те, що саме ці люди, яких вона захищала, особисто віддали своє життя в її руки.

Тому Порядок недовговічний.

.

Вона посміхнулася.

.

Простір навколо них почав змінюватися.

, ,

Гвендолін, яка на повній швидкості летіла назустріч Римлянину, раптом побачила багато незнайомих сцен. У цьому роздробленому світі стихій було багато дивних речей.

-

Це була срібляста мережа, яка плавала в непроглядній темряві. Під мережею знаходився блакитний континент.

1182

Розділ 1182

-

Це була срібляста мережа, яка плавала в непроглядній темряві. Під мережею знаходився блакитний материк.

Тропосфера була заповнена перисто-купчастими хмарами, блакитним океаном, прозорим, як кришталь, і континентом, схожим на шкірку волоського горіха. Вона світилася, як квадратна скатертина, розстелена в цьому темному просторі. Під ногами їх трьох вона простягалася на всі боки і простягалася в нескінченну темряву.

, -

Гвендолін побачила рівнини Крус, ліси Сен-Осоль, гори Фанзін і острови Ерранта, які віддалялися від континенту. На сході був нескінченний льодовик з білим льодовиковим щитом, що покривав роздроблений материк. На півдні була темна земля, і під сонцем сяяло Мертвий Місяць Внутрішнє море.

Ще далі були інші континенти, розкидані по океану, як зірки на небі.

.

Вона з першого погляду зрозуміла, де це було.

.

Це був Вонде.

Стихійний бар’єр зник, а під ногами опинився весь світ. За законом Тіамата, це вже було поза межею стихій.

.

І Брандо теж побачив дещо інше.

На шарі сріблястої сітки були деякі речі, які випромінювали зоряне світло. Вони пливли над законом Тіамата, немов утворюючи величезний масив.

,

А ближче до деяких місць у порожнечі плавали якісь уламки. Вони були частинами розбитого тіла гігантського звіра, який випромінював металевий блиск.

Серед цих уламків було багато трупів людських тіл і монстрів. Вони були вмерзлі в лід, але деякі з них все ж можна було розрізнити. Брандо з першого погляду зрозумів, що це Міірни. Але були й інші раси, такі як Сліпучий народ, Дракони та інші, про які він ніколи раніше не чув. Вони ніколи не фігурували ні в міфах, ні в легендах.

У його поле зору потрапило кілька жіночих трупів в обладунках. Знайомі обладунки змусили його зіниці трохи звузитися. Це були обладунки Валькірії, майже ідентичні Броні Світла Фреї в грі.

Ці героїні давно були поховані в невідому епоху. Їхні обличчя були розмиті, коли вони безшумно ковзали в далеку темряву.

.

У порожнечі панувала тиша.

.

Серед уламків були й інші незавершені тіла, такі як Кришталеве Скупчення, Енергетична Раса, трупи Велетнів, вовки, різні Сини Фенріра та Чумні Гончаки, і, нарешті, спляча самка вовка.

, É .

Брандо з першого погляду зрозумів, що це була мовчазна Одіс, одна з дванадцяти дочок Ехіса.

Без сумніву, це було трагічне поле бою.

.

Земний Легіон, який чинив опір навалі Сутінків, давно поринув у вічний сон.

?

Чи бачиш ти цей світ, який Божественний Народ і Марта створили в моєму тілі? З часів останньої війни ти вже навіть не впізнаєш.

Римлянин простягнув руку, і невидима сила зупинила і Брандо, і Гвендолін.

Як би не старалися чоловік і дракон, вони ніяк не могли наблизитися до дівчини-торговця.

Маленький, це марно. — пролунав голос Бая в голові Брандо. Сутінковий дракон прокинувся. Ми все ще на крок позаду. Ми їй не рівня, принаймні поки що.

.

Брандо похитав головою. Він не став спростовувати, але й