Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Баришник дур-зіллям, Джон Сіммонс Барт 📚 - Українською

Читати книгу - "Баришник дур-зіллям, Джон Сіммонс Барт"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Баришник дур-зіллям" автора Джон Сіммонс Барт. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 344 345 346 ... 364
Перейти на сторінку:
своїм почтом побіля воріт міста, напитуючи мойого капітана. Він, як тілько може, намагається її уникати, хоча за її відсутності й у своїй Історії він вихваляє її, добираючи найвишуканіших слів. Правда полягає в тому, що він боїться, що його мерзенна пригода вийде наяв, і я так підозрюю, що він розривається між небажанєм одружитися з нею (і таким робом зробити з неї чесну жінку) і своїм жаданєм ще раз вдовольнити із нею свою хіть. І хотя од самого згуку його голосу мене починає нудити, так я його ненавиджу, одначе він ніяк не може тримати при собі свій сороміцький подвиг і досі мусить, коли ми залишаємося наодинці, товкти старе, заявляючи, що її квітка була найсоковитішою з тих, які йому коли-небудь доводилося зривати et cetera.

А що стосується принцизни, то вона й досі ще ошивається коло воріт, повна жаданя, і посилає йому через своїх прислужників плетені кошики, повні великих сушених баклажанів…

— Боже ж ти мій! — вигукнув наприкінці Берлінґейм. — Ваша Світлосте, тільки гляньте на це!

Ніколсон усміхнувся, сидячи за зеленим столом, де завершував оборудку із Совтером.

— Нові докази проти Куда, так?

— Та до біса того Куда! — відповів Берлінґейм. — Ось, прочитайте це, сер! Це все стосується того таємничого баклажана, про який я вам стільки розповідав! О Боже, якби тільки там був ще й рецепт! Як думаєш, Ебене, що то таке, якась енкавстика чи афродизіак? Оце «вогнисто-червоний» — це щось на кшталт phlogosis[104]… Але ж, їй-бо, у чому ж тут фокус? Та з цією штукою я міг би врятувати цю нещасну Провінцію!

— Ану стривайте, я щось не збагну! — заявив Ніколсон, якого, як і всіх, окрім Ебенезера, це спантеличило; але коли йому пояснили зміст «Діяріуша» і його значення, його обличчя набуло серйозного виразу. — І навіть так, це все одно було б ризикованою справою, — вирік він, маючи на увазі посольство на острів Бладсворт, яке запропонував здійснити Берлінґейм, — але ця штука з баклажаном могла б викликати в них замішання…

— Я міг би це зробити! — не вгавав Берлінґейм. — І вже до кінця тижня міг би бути королем агатчвупсів, якби мав той рецепт! Сміте! — Він повернувся до здумілого бондаря. — Де та частина записок, якої тут бракує? Присягаю, ти не залишиш Провінції, поки ми її не отримаємо!

І на превелике здивування Ебенезера, перш ніж спантеличений бондар встиг щось заперечити, вперше за весь час озвалася Джоан Тоуст:

— Ви дарма погрожуєте йому, — сказала вона. — Він і гадки не має, що ви від нього хочете чи де його шукати. Я вкрала ці сторінки і нікому їх не віддам.

Берлінґейм, Ніколсон і сер Томас — усі заходилися її вмовляти, щоб вона віддала ті відсутні сторінки або принаймні відкрила, у чому полягає цей фокус, який капітан Джон Сміт провернув, аби виказати свою звитягу у Віргінії; вони пояснили, яка серйозна ситуація склалася на острові Бладсворт, і ту стратегію, що обрав Генрі, щоб запобігти повстанню, але все було марно.

— Гляньте на мене! — з гіркотою в голосі крикнула дівчина. — Подивіться на ці плоди розпусти! Відфайдолили, коли було дванадцять, заразили пранцями у двадцять, і мертва в двадцять один! Спустошена, спотворена, зґвалтована і зраджена! Жіноча доля й без того жалюгідна; і ви гадаєте, я передам оцей убивчий рецепт, аби зробити її ще гіршою?

Марно потім присягав Берлінґейм ніколи не застосовувати Смітової суміші для хтивих цілей, а тільки для того, щоб довести агатчвупсам, хто він такий.

— Хворий Диявол ладен пообіцяти у ченці податися, — відказала Джоан. — Настане час, коли ти захочеш завести дитину з Анною чи з кимось іншим… І я не стану тобі допомагати приготувати це гидке й паскудне вариво!

— Отже, він таки вживав якийсь напій! — вигукнув Генрі. — Чи цю штуку треба мастити?

Ніколсон стукнув своїм ціпком об підлогу.

— Ми маємо це знати, дівчино! Назвіть свою ціну!

Джоан розсміялася.

— Ви гадаєте, що можна підкупити мертву? Ні, сер, Бог свідок, що Великий Самець «кровосіся» й без того кусає досить дошкульно. І я не даватиму йому більше зубів, ніж у нього вже є! Але стривайте… — Її поведінка раптом змінилася, і в ній прокинувся схожий на Совтера розважливий ділок. — Я можу назвати мою ціну, так, сер?

— У межах розумного, звісно, — підтвердив губернатор. — Те, що ви попросите, має належати нам, щоб ми могли це дати.

— Ну, що ж, дуже добре, — вирекла Джоан. — Моя ціна — Молден.

— Ні! — крикнув Ендрю.

— Ні, благаю тебе! — вигукнув Ебенезер, якому, як і Анні, від цих перемовин стало ніяково.

— Це висока ціна, — завважив Берлінґейм, зацікавлено придивляючись до неї.

— Не така вже й висока, коли зважити на те, яку кепську послугу я роблю своїй статі, — відказала Джоан.

Тепер навіть Макевой був настільки схвильований, що долучився до загального хору тих, хто намагався її відмовити.

— І що ти збираєшся робити з цим маєтком, моя люба? — лагідно запитав він. — Тобі від нього тепер не буде жодної користі. Якщо й існує хтось, кого ти збираєшся забезпечити на майбутнє, ну, що ж, тоді, либонь, губернатор зможе це якось влаштувати.

Джоан повернула до нього своє обличчя, і його вираз пом'якшився, але її рішучість жодним чином не змінилася.

— Ти знаєш так само добре, як і я, що нема нікого, Джоне. Чому ти питаєш? Невже ти забув першу засаду розпусника? — І для інших вона повторила її: — Питайте у повії про ціну, але не те, чому вона така. Моя ціна — це право власності на мис Кука, і кінець торгам, хочте — приймайте її, а хочте — ні.

Ніколсон і Берлінґейм перезирнулися.

— Згода, — сказав губернатор. — Підготуйте папери, Томе.

— Ні, заради Бога, ні! — крикнув Ендрю. — Це протизаконно! Коли Сміт відмовився від прав, то право власності перейшло до мене!

— А от і ні, — сказав Берлінґейм. — Воно перейшло до Провінції.

— Чорт тебе забирай, чоловіче! На чиєму ти боці?

— Зараз на боці Провінції, — відповів Генрі. — Ці сторінки варті двох Молденів.

Ендрю став погрожувати, що подасть скаргу до Комітету з плантацій, але губернатора він

1 ... 344 345 346 ... 364
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Баришник дур-зіллям, Джон Сіммонс Барт», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Баришник дур-зіллям, Джон Сіммонс Барт"