Читати книгу - "Ripple System, Kyle Kirrin"

Я почекав, поки охоронці завернуть за ріг і зникнуть з поля зору, а потім побіг назад. Вхід до льоху знаходився з іншого боку будинку, а двоє його дверей були замкнені навісним замком, прикріпленим до товстого ланцюга.

.

Я встромив у руку ключ, який дав мені Везувіан. М-м-м-м- Я заклинило ключ і скрутилося, і навісний замок відчинився.

.

Але замість того, щоб розмотати ланцюжок, я просто трохи розмотав його і спробував створити достатню слабину, щоб ми могли прослизнути через двері. Останнє, чого я хотів, це щоб цей патруль зрозумів, що ми увірвалися.

Я спробував двері, і вони злегка застогнали. Хаус, ти можеш там протиснутися?

Я готовий спробувати це зробити", - сказав Хаус. Вона повернулася боком і спробувала проскочити, але застрягла на півдорозі. Я не повинен був намагатися цього зробити.

.

У нас є вхід, – сказав Френк. Ще один патруль обходить будинок.

.

Я вилаявся собі під ніс і озирнувся навколо, намагаючись знайти місце, де можна було б сховатися, але не знайшов. Тому я активував Репел і вдарив Хауса по плечу.

Від удару вона влетіла в щілину так швидко, що двері загрожували зачинитися за нею, але, на щастя, я зловив їх до того, як вони встигли встигнути.

Вони йдуть, сказав Френк.

,

Я полагодив ланцюжок, як тільки міг, злегка тріснув дверима, а потім Шейд прошмигнув крізь щілину.

Я скасував закляття майже миттєво і спробував знову зловити двері, але було занадто пізно, щоб утримати їх від стукоту на місце.

Отже, голоси.

?

Чуєте?

Так. Старий будинок.

Я не знаю. Для мене це звучало дивно.

Я затамував подих, коли кроки наближалися, а потім зупинився прямо над нами.

О, подивіться.

.

Ланцюг шелестів і верещав об двері льоху.

Я відступив сходами і витягнув обидві гармати, накручуючи на ходу пару вибухів.

Ланцюжок добре виглядає. Везувіан, мабуть, забув замкнути його.

.

Я зрозумів.

.

Я здригнувся, почувши, як згори зачинився навісний замок. Охоронці попрямували, розмовляючи між собою.

.

Ну, я сказав. Зараз шляху назад немає. Я оглянув льох, підлога якого була вкрита килимками, вкритими тонким шаром пилу.

,

Стіни були обставлені дерев'яними полицями, які гнили, а сходи, що вели до будинку, були в такому ж поганому стані, деякі з них повністю обвалилися.

?

Гадаю, ми знаємо, що спроба тунелю не була нещодавньою, сказав я. Що саме ми тут шукаємо?

Двері-пастки, сказав Френк.

Я почав підтягувати килими один за одним, шукаючи під'їзд і підкидаючи при цьому величезні хмари пилу.

Я знайшов вхід з шостої спроби, гладкі металеві двері, які були легко вписані в камінь. Я підсунув ключ і був винагороджений клацанням, і двері злегка вискочили.

,

Рукоятка, якою вона була, являла собою заглиблене металеве кільце, тому я викрутив її і повільно відчинив дверцята пастки, хоча петлі верещали так голосно, що я завмер на півдорозі.

Я почув кроки вгорі, і від удару від кроків маленькі хмари пилу посипалися з крокв у підвал.

Але ніхто не спустився, тому я відчинив двері до кінця шляху і поліз у темряву внизу.

-

Розділ сорок шостий

,

Я видихнув, вийшовши зі сходів позаду, і моє дихання зависло переді мною, заморожуючи повітря. Ґрунтовий тунель був шокуюче холодним — настільки, що на моїй шкірі миттєво з'явилися мурашки по шкірі — і мав дивно чистий, атмосферний запах, схожий на запах щойно випавшого снігу.

.

Простір був укріплений товстими дерев'яними балками, і хоча ліхтарі звисали з усіх інших скоб, всі вони вже давно згоріли.

Я здригнувся і витягнув зброю, а потім мій квест оновився.

: ( ) ( )!

Оновлення квесту: Світ під землею ( ) (Прихований квест)!

: ().

Завдання: Отримати доступ до Покинутої залізниці під Засохлою долиною (завершено).

, ( ).

Отримайте важіль вагонетки та два колеса вагонетки, а потім відремонтуйте та запустіть візок (Фаза ).

: ??

Нагорода: досвід, слава і ??

Візок, еге ж? Я сказав. Це цікаво.

Я попрямував темним коридором з оголеною зброєю, все ще не бажаючи готувати заклинання і сигналізувати про наше прибуття.

.

Але тунель світлішав, коли я спускався по ньому, стіни ставали всіяними маленькими шматочками жовтих, схожих на бджолині стільники камінців, які випромінювали невелику кількість світла.

.

Я постукав дулом пістолета по одному з каменів, і самоцвіт тріснув. Коли я витягнув ствол, він відірвався з тонкими нитками золота, що звисали з нього.

.

Я зачепився за одну з ниток на кінчику пальця і засунув її в рот.

, .

Потім заткнувся, виплюнув і майже насухо зітхнув. Чорт відчував смак, як пахне хлорка.

.

Чувак, – сказав Френк. Валовий.

Я витер рот тильною стороною долоні. Що?

Ви справді волею-неволею засунули це в рот, еге ж?

.

Я думала, що це мед.

.

У вас на стегні всезнаючий гід, і ви навіть не думали про те, щоб спочатку пробігти його повз нього. Знайшли дивну речовину? Прямо в рот.

.

Немає жодного світу, де б я запитав вас, чи варто мені спробувати щось із цього, і ви відповіли, що ні.

…

Ну... Так. Це справедливо.

Зовні нагадує мед, за смаком нагадує хімічний опік.

, .

Що ж, це виходить із заду істоти, якщо це допомагає.

Будинок заткнувся позаду мене. Я покрутився, щоб побачити, що вона обома руками чіпляється за свій тепер уже золотий язик.

.

Я сунув у руку одиницю води і передав її Хаусу. Полощіть горло цим, а потім виплюньте.

-

Вона так і зробила, а потім витерла рот так само, як і я раніше. Згоден з вашою оцінкою не-меду. Це було надзвичайно неприємно.

? . … ?

Навіщо вам це робити після того, як я сказав вам, що це походить із анального отвору істоти? – сказав Френк. Просто... Чому?

.

Тому що я хотіла бути частиною розмови.

Це просто сумно, сказав Френк. Ти міг би сказати все, що завгодно, замість того, щоб зробити це, Хаус. Мовляв, говорив буквально все що завгодно в будь-який момент.

Хаус знизав плечима, і це виглядало напрочуд автентично. Гадаю. Але ви обоє говорите так багато і так швидко, що мені важко, якщо не неможливо, зрозуміти, коли говорити, не перебиваючи.

.

Я сказав, що немає жодних недоліків у тому, щоб перебивати Френка. Ви можете просто наїхати на нього на півслові, якщо хочете.

—

Це зовсім...

?