Читати книгу - "Ripple System, Kyle Kirrin"

Бачити? — сказав я, відрізавши його. Не біда. Насправді, я, чесно кажучи, буду вдячний за це.

Грубо, сказав Френк.

Тунель розділявся попереду, проходи вели вліво, вправо і вперед.

? .

Маєте уявлення, яким шляхом нам іти? Я сказав.

.

Правий і лівий проходи ведуть назад до двох інших будинків, сказав Френк. З таким же успіхом можна було б просунутися вперед.

Я схилив голову, потім повернув ліворуч і побіг підтюпцем вниз по тунелю.

Якщо ви вибрали неправильний напрямок зі злості, сказав Френк, то це слабко навіть для вас.

, .

Ні, я хочу щось побачити, сказав я. Я дійшов до кінця коридору і знайшов сходи, що вели до тих самих дверей-пасток, через які я ввійшов.

Я притиснув вухо до дверей і прислухався, але з іншого боку не долинуло жодного звуку.

,

Я засунув ключ, який дав мені Везувіан, у замкову щілину, і, на мій подив, замок клацнув і відпустив.

,

Я відчинив двері пастки, а потім тицьнув головою в інший темний підвал, забитий товарами, вкритими простирадлами.

.

Я почув кроки і сміх угорі, тому зачинив двері і замкнув їх за собою. Я посміхнувся, дивлячись на ключ, який мені дав Везувіан. Ну що ж. Це приємний маленький поворот на нашу користь.

.

Хаус підняла руку.

.

Я схилив на неї голову. Дім? Залишились питання?

?

Чи можу я спробувати передбачити ваш наступний крок?

?

Френк чи мій? — сказала я, підтюпцем спускаючись назад тунелем, а позаду — Хаус.

Обидва, сказала вона.

Дерзайте, сказав я.

Має бути цікаво, сказав Френк.

Я вірю, що Френк запропонує вам скористатися ключем, щоб проникнути в будинки інших королів, а потім вбити їх уві сні в невиправдано жорстокий спосіб.

.

Я глянув на Френка. Ну? Чи помиляється вона?

…

Я маю на увазі... — сказав Френк, відступаючи. Я не збирався цього пропонувати. Але мене дратує, що не я підняв це питання.

Як ти думаєш, що я збираюся запропонувати, Хаус?

Нічого, сказав Хаус.

Френк пирхнув, потім, як я припускав, що це мала бути імітація мого голосу, сказав: «Ну, вона помиляється?»

Я вагався. Ну, я збирався витратити деякий час на роздуми над цим, так. Але я не збирався пропонувати нам нічого не робити з інформацією, тому.

.

Ой, подивися на мене, сказав Френк, я Нед, і мені подобається довго думати про речі, тому що я задумливий.

?

Справді? Я сказав. Важкий?

—

Це означає:

.

Знову ж таки, я знаю, що це означає. У будь-якому випадку, якби ви вірили у своє видавання себе за іншу особу, вам не потрібно було б впізнавати мене на півдорозі.

? .

Хіба це не допомагає ідентифікувати людину, на яку ви справляєте враження? – сказав Хаус.

.

Це безперечно так, сказав Френк. Дивитися. Привіт, я Хаус, я робот, я неймовірно просунутий, але я не використовую скорочення, коли говорю.

Хаус примружила очі. Я не люблю, коли мене видають за себе.

.

Нормально, сказав я. Але справа не в ясності. Ідея полягає в тому, щоб видати себе за когось настільки добре, щоб будь-хто, хто це почує, міг здогадатися, за кого ви себе видаєте. Тому що це смішно.

? .

Чому це смішно? – сказав Хаус.

Ось ми знову йдемо, сказав Френк.

…

Бо... це просто так, я думаю? Я пригнувся до особливо низької опорної балки і знову дійшов до розвилки, і цього разу попрямував середнім проходом. І ви можете сказати те, що людина зазвичай не сказала б, але як вона? Я не знаю. Це дивно.

Я не розумію, як зменшення ясності посилить гумор даного уособлення, сказав Хаус.

Погодився, сказав Френк. Я б також додала, що ідентифікувати себе смішно, тому що це несподівано. Тому ви завжди повинні це робити.

?

Але чи не стане тоді це очікуваним і тому несмішним?

.

— застогнав Френк. Якщо ви це зробите, то обов'язково.

Зрозуміло, сказав Хаус. Я вважаю ваш коментар про гумор і очікування яскравим, хоча я думаю, що ви хотіли, щоб він збентежив.

Ні, я насправді намагався допомогти того разу.

?

Хаус насупився. Я знову розгублений. Чому ви мені допоможете?

.

Намагайтеся залишатися на хорошій стороні, коли неминучий перемикач клацне і ви вирішите знищити людство.

,

Ваша співпраця була відзначена, сказав Хаус, що було дуже моторошно, але, ймовірно, добре.

, -

Я зітхнув і побіг підтюпцем глибше в тунель, який дедалі більше освітлювався уламками, схожими на бджолині стільники, які я бачив раніше, і врешті-решт виявив, що вагонетка, про яку йшлося в квесті, нахилена вбік через дві рейки.

Він мав пару Самоцвітів Душі, поставлених в одну сторону, які, як я здогадався, були призначені для влади.

,

Два колеса були відсутні, і хоча два інших були іржавими та деформованими, коли я спробував їх покрутити, вони працювали досить добре, щоб я вирішив, що вони справні

Металевий напівдиск стирчав із землі перед візком, розколотий порожнім отвором, який, мабуть, призначався для відсутнього важеля, який я мав знайти.

Я продовжив іти і знайшов свій перший труп приблизно за двадцять футів від вагона, скелет, який лежав, притиснутий до стіни праворуч від мене.

.

Кістки були зібрані абсолютно чистими, але скелет був одягнений у знайому золотисто-червону туніку. Я підійшов, витягнув предмет зі скелета і кинув його в інвентар.

Ніякої поваги до загиблих, сказав Френк.

?

Що? Я сказав. Це нікому не зашкодить, і ці табарди коштують десять золотих за штуку, якщо ви зможете знайти когось досить дурного, щоб заплатити за них. Крім того, це якесь багатство від хлопця, чия найбільша радість у житті походить від того, що він робить речі мертвими.

Так, але я поважаю своїх жертв після цього.

.

Мех, — сказав я, відсунувшись трохи далі вниз і знайшовши ще два трупи з добре збереженими кітелями. Я смикнув їх обох, потім завернув за поворот і завмер на місці.

.

Незліченні трупи простягалися переді мною по обидва боки колій. Переважна більшість з них лежала так, наче бігла до виходу, і багато хто був звалений один на одного.

,

Туніки також були різноманітними, з кількома іншими з кольором дому Везувіан, змішаними з табардами, кованими в пурпуровому та золотому кольорах, а також зеленим і золотим, які, очевидно, повинні були належати будинкам інших королів.

Нічого собі, сказав я. Схоже, Везувіан розповідав правду про вулик або про те,