Читати книгу - "Арюмор, Аліна Скінтей"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Погане у мене передчуття, — вимовив Артут, вперше поглянувши на Роріксона відверто із неприязню.
***
Владислав сидів на підлозі посередині величезної кімнати з темно-синіми мармуровими стінами, які створювали приглушену атмосферу, колірною гамою повністю зливаючись з віддзеркаленою підлогою. В білосніжній стелі вбудовані лампочки були єдиним джерелом світла кімнати, замість меблів кімната була повністю заставлена довгими скляними стелажами. Безліч поличок, на кожній, мов окремий витвір історичного спадку, стояла теракотова статуетка, а вбудоване неонове підсвічування, індивідуально висвітлювало кожну фігурку, що відрізнялись один від одного своєю унікальністю та расовою різновидністю.
Єдиною прикрасою залу, служила кришталева вітрина, у формі великого мильного пузиря, переливаючись перламутровим блиском, встановлена на тонких трьох хромованих ніжках, повністю заповнена незрозумілою зеленною консистенцією. Мов жива, рідина огортала невеличкого розміру, коричневу в товстій палітурці книгу, повністю покритою різними письменами рун. Посередині книги чітко виднілася западина у формі всесвітнього дерева Іґґдрасілля в зменшеній версії, в центрі якого був вставлений маленький рубін, означивши – серце дерева.
— Я щось не пригадую, щоб у тебе була схильність до медитації, — реготнув схвальною лісовий дух, звившись не очікувано буквально біля самого Владислава, після чого поплескав друга по плечу.
— А я не пригадую, щоб у тебе було почуття гумору, — прогарчав той, підіймаючись з підлоги, попутно розминаючи свої затерплі руки.
— А мені завжди здавалося, що з нас двох я душа компанії.
— Земна жінка...
— Вона покинула маєток Альвгреда, підвіска на ній. Жива, здорова, все волосся на місці.
— Хмм... — задумливо протягнув Владислав, — Що ж, так почнеться гра! - білосніжний вискал його зубів промайнув в темряві, а очі звузилися, концентруючи всю увагу на заточеній книзі у вітрині.
Примітки:
Більвізи — у німецькому фольклорі злісні деревні духи. Вони живуть усередині дерева, на великих пальцях лівих ніг у них замість нігтів серпи. Вони спустошують поля, дражнять і всіляко переводять людей.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Арюмор, Аліна Скінтей», після закриття браузера.