Читати книгу - "Арос. Суджена для чорного дракона, Аніта Мілаєва"

Христина

Дивно, після такого падіння, зазвичай, відчуваєш себе не дуже бадьоро. Христина точно пам'ятала, що вдарилася об твердий предмет, а, коли прийшла до тями, відчувала себе чудово.

І перше, що вона встигла помітити, це стурбований погляд чоловіка, який тут же змінився на холодний і глузливий, як тільки той зрозумів, що дівчина прийшла до тями. Переживає, як -не- як племінниця повелителя!

Дем не упустив шанс позлити Христину. Вона з благими намірами кинулася йому на допомогу, а він, виявляється, спеціально влаштував бійку, щоб впливати на найманців ментально. Дем так і не сказав, який магічний вплив застосував до них.

Перед тим, як увійти до закладу, чоловік знову продемонстрував своє вміння змінювати одяг на Христині. Тепер вона була одягнена в темно-зелену сукню з красивим візерунком на ліфі і манжетах. Коли дівчина запитала, звідки він бере для неї вбрання, Дем невизначено махнув рукою.

Чоловік привів Христину в заклад набагато пристойніший., ніж таверна, але вечеряти в залі вони не стали. Дем зняв кімнату, і, коли вони пройшли в зазначений номер, їжа чекала їх на столі.

- Господар закладу - мохакні, - заговорив чоловік, сідаючи за стіл, - тут все готується і подається за допомогою магії. Зручно і швидко.

Чоловік витер руки серветкою, і Христина наслідувала його приклад. На столі, крім їжі, стояла ваза з великою бузковою квіткою. Дівчина зітхнула, насолоджуючись ароматом невідомого бутона, він пахнув, як земна вишня.

- Я читала, що колір квітки на столі у гостей щось означає, - згадала Христина, беручись за їжу.

Перед нею лежала синя пюреподібна суміш, прикрашена білим горошком. Красиво, але на смак, як наше авокадо з редькою. Їсти можна, але без задоволення.

- Знак пошани неодруженій парі, побажання приємних утіх.

Христина похлинулася білим горошком. Несподівано.

- Тебе це бентежить? - спокійно запитав Дем, роблячи ковток білого напою.

Дівчина постаралася надати своєму обличчю байдужого вигляду, і, глянувши на чоловіка, холодно промовила:

- Анітрохи. А тебе, мабуть, цей факт турбує, ти постійно намагаєшся приховати мою мітку. Боїшся, що про тебе подумають, викривши зв'язок з бонобі дракона?

Дем хмикнув і якось дивно на неї подивився. Христина не могла зрозуміти, що означав його погляд.

- Тільки дурний маг не боїться помсти дракона за свою справжню. Сама обставина знаходження дружини дракона з іншим чоловіком абсурдна, тому, якщо хтось побачить твою мітку, то вирішать, що я утримую тебе силою, - спокійно пояснив Дем.

Христина нічого не відповіла, аналізуючи ситуацію. Не хотілося б наражати на небезпеку людину, яка тобі допомагає, але і здаватися на милість ящера в плани не входило. І взагалі, дивно усвідомлювати, що у жінки з міткою дракона, вже немає вибору. Мабуть, вона була першою, хто наважився ховатися від ящера, якому призначена.

- Хотів запитати тебе про шрам на руці. Ти проводила обряд прив'язки на крові? - запитав Дем, встаючи з-за столу.

- Так. Ну, як бачиш, він не допоміг.

- Твій дядько мав рацію: ти занадто молода і не розсудлива.

Дівчина встала з-за столу. Зробивши крок у бік, вона здивувалася, побачивши, як посуд і всі залишки їжі зникли. Оце сервіз, і посуд мити не треба.

- Я не навіжена, обряд дав мені можливість довгий час не переноситися сюди. Хто б міг подумати, що дракон перенесеться на землю, - сердито промовила Христина.

- Кого ти прив'язала по крові?

- Подругу, - чесно відповіла Христина

- Швидше за все твою подругу перенесло в цей світ разом з тобою, - припустив Дем.

Дівчина з жахом подивилася на мага.