Читати книгу - "Щоденник Яти Ольше. Том 1, Наталія Шепель"

волю та статус дружини. Алолі, мати Філла, стала дружиною за стародавніми традиціями, бо була вільною, належала до аристократичної, старовинної родини, та носила титул “кайра”, це означало, що всі її предки були вільними ал’єрами, без краплини чужинної крові. Саме в таких шлюбах народжувались спадкоємці. Але Філлігран народився з магічним даром, що ставило під загрозу його статус. Інших синів у Алолі не народжувалось. Скориставшись цим, дві перші дружини почали мутити воду та шукати спільників, щоб усунути Філла. Але на сторону Алолі встали аристократи, того було вирішено, що Філл має здобути магічну освіту. Яснінг, погодився, та вислав сина в віддалений маєток, де зібрав вчителів. Така була офіційна інформація. Насправді ж, брат матері Тетухі, таємно вивіз племінника, та сховав тут в Маг-Рівіку, якомога далі від рук перших дружин. А поки головного спадкоємця не було поруч, дві гадюки вирішили усунути, чоловіка, щоб потім дратись чий син займе місце батька.

- А хто надає їм підтримку?

- Торговці, які їх подарували. Вони сподіваються отримати послаблення, коли влада зміниться.

- Чого тоді твій батько не арештує жінок за зраду?

- Того що все це, лише здогадка. Прямих доказів немає. В мене є припущення, що за спинами торговців стоїть ще дехто. У кого голова краще працює.

- А точно ніхто не знає де ти зараз?

- Так. Ми з мамою спілкуємось через таку ж скриньку-телепорт як в тебе, але не ельфійського виробництва. Сподіваюсь дядько не дасть маму образити та врятує батька.

13.04.157р.

Дикий Ліс

Сніг у лісі повністю розстав, земля висохла й навіть з’явилася перша трава, того ми вчотирьох, включно Самідіра йшли в ліс за вампіром. В мене навіть в голові моторошний сюжет намалювався, на який я лише посміхнулася про себе, хлопці все одно не зрозуміють. Тринадцятого числа вампір заманює свій обід. На обід Вальдегор нас не вів, а от подивитися на майже зруйновану фортецю - так.

Фортеця - це голосно сказано. Захисний рів давно поріс кущами. Від стіни одна назва, розвалилася повністю. Замість моста повалене дерево. Одна з чотирьох веж була знищена до фундаменту, дві на половину, але четверта була цілою. Навіть дах на місці. І скло у вікнах. Скло!!!

- На неї накладено заклинання збереження, - пояснив Гор.

- А воно пропустить нас в середину?

- Так. Я вже в неї заходив.

Так от де він останні дні пропадав, лише на вечерю повертався.

Обережно крок за кроком ми проходячи між уламками, які колись були стіною, дісталися дверей, що вели до вежі. Вальдегор поклав руку на ручку, від чого одразу на дверях спалахнув малюнок, щось клацнуло, замок відчинився.

За порогом була маленька кімната з ще одними дверима та гвинтовими сходами. Проігнорувавши двері вампір впевнено почав підійматися нагору. Ми слідом.

Другий поверх вразив. Це була повноцінна вітальня. Дивани, стільці, шафи та комоди. Ще був камін.

- Це не все. Йдемо далі.

Він мав рацію. Наступний поверх повністю займала бібліотека.

- По магії тут нічого не має, за винятком декількох довідників по зіллєварінню.

- А що тоді в них?

- Я звісно не все перевірив, але здебільшого, романи. Є про кохання, пригоди, навіть детективи. Але є одне "але".

Я взяла першу книжку й зрозуміла про що говорив хлопець. Я не розуміла, а ні слова.

- Ого. На цьому багато, хто зараз не зможе прочитати, - сказав Філл, також відкривши першу-ліпшу книжку.

- Ото й дивне. Я з легкістю можу прочитати. Так що, якщо є бажання, можу навчити вас обох.

Бажання було. А в Філла навіть більше, аніж в мене. Але чого не було, так це вільного часу.

- Потрібно придбати або створити артефакт-перекладач, - прийшла я висновку. Зрештою, книги не розсипалися від часу?

На наступному поверсі була спальня та схована за непомітними дверима ванна кімната. А колишній власник знав, що таке комфорт. Перший, що ми проминули, займала простора кухня з їдальнею.

Гор збирався навести тут порядок й до літа перебратися сюди жити, щоб не спати на незручному дивані. Що правда пообіцяв снідати, обідати та вечеряти в Лісовому Будинку.

Порадував, так порадував. Тепер я буду боятися кожного шелесту вночі, поки не звикну. Добре що фортеця знаходилась десь в пів години пішої прогулянки в добру погоду.

15.04.157р.

Маг-Рівік

В обідню перерву я знову поєднувала поїдання овочевого рагу та читання конспекту з елементаристики. Філла поряд не було, хлопець міцно засів в бібліотеці. Мабуть, вирішив за рік два курси пройти. Того скрип стільця поряд став несподіванкою.

- Привіт, - привітався незнайомий хлопець. - Мене звати Шион.

- Ята, - коротко представилася у відповідь.

- Я довго спостерігав за тобою.

Чудово. І що? Яку реакцію це повинно викликати?

- Отже, думаю, чи можна запросити таку гарну дівчину на побачення?

А ось це несподівано. Враховуючи те, що від хлопця пахло Айшою на один тулрак.

- Й куди? - запитала я. Інтерес переважив, та стало цікаво на яку гидоту в них вистачило фантазії, бо на комплементи була мізерна.

- В одне миле місце. Я знаю чудову таверну, де подають найсмачніші солодощі.

Яка зворушлива наївність. Мені навіть не довелося знімати артефакт, щоб відчути загрозу.

- Я на цьому тижні зайнята, давай на наступному.

Відповіла, а сама спостерігала як змінювався вираз обличчя співрозмовника, від нетерплячого до переможного.

- Домовились, - й не прощаючись підхопився та побіг. Точно докладати про успіх.

19.04.157р.

Маг-Рівік

Сьогодні ми з Філлом та Уллою знову залишились без обіду. Закопавшись в запилені книги, кожен шукав потрібну йому інформацію по зіллєварінню. Саме я шукала, де, окрім зілля проти виразки шлунка, використовується трава під назвою “Царкораг”. У моєму минулому світі такої не було, того навіть уявлення не мала.

- Я як не подивлюсь на вашу компанію, ви завжди щось читаєте, пишете, чи досліджуєте. Що цього разу? – запитав Леорі.

- Зіллєваріння.

- Який багатий та різноманітний список предметів.

- Є таке.

- Завтра ми з друзями збираємося до однієї таверни. Посидіти, поїсти, послухати виступ барда. Приєднаєшся до нас?

Друге запрошення за тиждень? Це насторожило, я обережно зняла артефакт. Нічого підозрілого від хеда не відчула. Лише суцільна дружність та цікавість.

- Не можу. У мене весь час поділено між навчанням та працею.

- Й зовсім не має вільної годинки?

- Вільні годинки зустрічаються дуже рідко. Та й їх витрачаю на тренування.

-