Читати книгу - "Теорії змов. Як, Максим Яковлев"

Противники використання ГМО вказують на те, що достеменно невідомо, як харчі, вироблені з таких рослин, впливатимуть на людину в довгостроковій перспективі. Цікаво, що можна знайти статті й науковців, які повторюють ту саму тезу: цілком можливо, що генномодифіковані організми містять загрозу людині, але для цього потрібно ще більше й більше досліджень. «Результати більшості досліджень ГМ-продуктів показують, що вони можуть спричиняти деякі загальні токсичні ефекти, такі як вплив на печінку, підшлункову залозу, нирки або репродуктивну функцію, і можуть змінювати гематологічні, біохімічні та імунологічні параметри. Однак для оцінювання таких тверджень потрібні багаторічні дослідження на тваринах і клінічні випробування» 147, — пишуть дослідники з Греції А. Донна та Й. С. Арвітойанніс у статті 2008 р. «То що робити? — спитає здивований читач. — Чи їсти, чи не їсти?» — от питання. Книжка про теорії змови та конспірологію не може закликати вас відмовитися від одних продуктів та вживати інші, бо тоді її автора можуть звинуватити в конспірації з тими чи іншими виробниками продуктів. Допитливі читачі можуть ознайомитися з регулюванням ЄС з приводу ГМО продуктів і почитати відповідні директиви. Можна також зробити мисленнєву вправу, спитавши себе, що ви думаєте про генні модифікації та вплив людини на рослинний і тваринний світ загалом? Якщо у вас є домашній улюбленець — породистий кіт чи собака — то, вочевидь, поруч з вами результат цілеспрямованої модифікації тварин. Не виключаю, що серед ваших знайомих є ті, хто маніакально підбирає харчові продукти і дуже боїться проковтнути якийсь ГМО. На прикладі цих людей ви можете перевірити і своє ставлення до ГМО: якщо вважаєте, що це не до кінця досліджена царина, вплив цих організмів ще невідомий людям повністю, то конспіролог із вас ніякий. Однак якщо ви вірите, що ГМО — це змова науковців і світового уряду, що мають на меті зробити багатьох на нашій планеті безплідними й немічними, — вітаю, ви діагностували в себе конспірацистський світогляд.

«Господи, який зарозумілий мудак. Упевнений, що цей мудак має кімнату, повністю присвячену його дипломам і сертифікатам, а ще, цілком може бути, він щодня ними милується, а потім плескає себе по плечу за те, що має найкращий за будь-кого іншого нарцисичний інтелект». Такий допис ютубного користувача, невдоволеного відео, в якому критикований ним розумник розвінчує конспірологічну теорію, цитують у своїй книжці про теорії змови Е. Джейн і К. Флемінг 148. Ви можете подумати, що мені просто було ліньки порпатися під дописами до ютубних відео тих, кого називають debunkers, тобто розвінчувачів міфів і конспірологій, щоб навести ілюстрацію на користь нелюбові конспірологів до людей з дипломами і науковими ступенями. Так от ні — я «ілюструю ілюстрацію» з книжки для того, щоб показати, яким важливим аспектом у розумінні функціонування конспірацистського світогляду є нелюбов до наукового, академічного знання і до його носіїв. Наявність наукового ступеня чи будь-якого іншого визнання у вигляді дипломів про освіту з позицій конспірологів свідчить не на користь інтелекту людини, а, навпаки, доводить, що вони зіпсовані, їм промили мізки, що папери не свідчать про «інтелект», а підтверджують факт зазомбованості. Конспірацисти використовують цікавий неологізм — sheeple, утворений поєднанням слів sheep — вівця або вівці (англійською, як відомо, форма цього слова в однині та множині однакова) та people — люди, народ. Sheeple, як вважають конспірологи, не спроможні самостійно мислити, вони не мають власних когнітивних здібностей. Відповідно людина з визнаним науковим ступенем — це така собі сертифікована представниця sheeple. Вже згадані E. Джейн та К. Флемінг розвивають ідею щодо закладених у слові sheeple смислів: «Якщо зооморфною мовою висловлюватися виразніше, можна сказати, що теорія змови має тенденцію уявляти суспільство як купу овець, якою володіють вовки, охороняють свині — і, яким, зазвичай, загрожують рептилії» 149. Шкода, що дослідники-змовознавці не написали нічого про те, хто навчає цю купу овець, але дозволю собі припустити, що з конспірацистського погляду — і з використанням зооморфної метафори — це може бути сова-дислексичка з «Вінні-Пуха».

«Чіп і Дейл — бурундучки-рятівнички» справді один з визначних мультфільмів мого дитинства. Ці чудові тваринки поспішали на порятунок і прикрашали буденність, у якій ще не було інтернету. Так от, серед персонажів цього анімаційного серіалу був такий злодій — професор Нортон Німнул, з головою дивної форми, залишками рудого волосся на ній, рудими вусами, товстезними окулярами, і, найважливіше, з невгамовним бажанням учиняти всіляку шкоду 150. Всі його виверти в якийсь спосіб мали на меті нашкодити людям, тому рятівникам постійно було чим зайнятися. Нортон Німнул — креативний, геніальний, але злий, жадібний, егоїстичний. Мабуть, Ріка Санчеса з мультсеріалу «Рік та Морті» — теж геніальний науковець, але алкоголік, і, як наголошує допис про нього у вікіпедії, атеїст — можна вважати варіацією на тему шкідливого науковця (до того ж у білому халаті), хоча за словами творця серіалу Марка Джастіна Ройланда, прототипом Ріка Санчеса був Еммет Браун — ексцентричний науковець із кінотрилогії «Назад у майбутнє». Професор Г’юберт Дж. Фарнсворт з «Футурами» — це також стереотипний божевільний науковець, маніяк-геній. Професор Джон Фрінк із «Сімпсонів» не такий «шкідливий», однак теж мало пристосований до життя, висловлюється складною термінологію, вигадує різні речі, і деякі з них виявляються рятівними. Разом з тим, якщо подивитися на образи науковців у мультфільмах загалом, може виникнути запитання: а чи не існує раптом таємної змови мультиплікаторів навіювати дітям через таких персонажів небажання в майбутньому займатися наукою? Відкиньмо наші конспірацистські здогади і подивімося на це під іншим кутом: перелічені божевільні генії справді відображають специфічне ставлення до людей науки: як їм можна довіритися в питаннях життя і смерті, як не запідозрити їх у злісних чи прихованих мотивах? Якщо перейти від мультфільмів до кіно, то доктор Гайтер з «Людської багатоніжки» чи доктор Моро зі свого ж острова створюють іще страшнішу картину. Коли я розмірковував, чи варто додавати до цього переліку фільм жахів «Бивень» режисера Кевіна Сміта, в якому головний герой перетворює свого гостя на моржа, у пошуковику в рубриці «люди також запитували» мені стало моторошно від запиту: «Is Tusk movie a true story?», тобто чи реальна викладена у фільмі історія. Звісно, у відповіді жирним