Читати книгу - "Альтернативні пригоди Буратіно, Дмитро Терко"

Поки Басс разом з Маром очікували на спад толокні біля під’їзду легендарного будинку, підійшов П’єр. Помітивши знайомого виконавця, Басс гукнув його:
- Пане артист! Можна вас на хвилинку?! — Висунувшись наполовину з вікна, запросив Директор.
- П’єр, пригнувшись, глянув в бік автівки, і, розвівши в сторони дві руки, посміхаючись, підійшов до свого колишнього хазяїна.
- Чисто парижанин! - Відчинивши дверцята і вибираючись назовні, ласкаво промовив своїм рокочущим басом Директор. Вони обнялись.
- Начувся про твої сценічні успіхи. Пам’ятаєш Гузмана, нашого освітлювача? — Він теж переїхав до Франції. Каже, живе в передмісті, у Вінсенні. Часто проходить Люксембурзьким садом, бачить відкриті ротики твоїх наймолодших пошановувачів. Молодець, тримаєш марку школи. А що тут? - вдаючи неосвідомленість, запитав Басс.
- Я - з Реттою, пам’ятаєте таку?
- Ну, друже, вибач, я жартую. Звісно, в курсі про все. Вливаймось в компанію, пішли вже в будинок. — І, гукнувши Мара, вони рушили втрьох до входу.
Кімната нагадувала місце військової ради. Повний збір і тепер вже з Головкомом. Та на подив новоприбулих, в центрі кімнати за столом сиділа "Незнайомка в білому".
- Знайомтеся, — промовив Тіно, — це наша шановна замовниця, Оксана Вовкогон. Бажає влаштувати подарунок чоловіку на його 40-річчя. Вдень, так би мовити, квест, а ввечері — оркестр... Почувши останню репліку, Мар на вухо Басу прошепотів: "Оркестр гарантую..." Той покрутив вуса від задоволення і, галантно вклоняючись дамі, яка безапеляційно протягнула йому руку в білосніжній перчатці, припідняв її на знак пошани двома своїми зімкнутими пальцями. Ретта швиденько щось занотувала. Зілліо, скоса глянувши в її записник, просто розплився чеширською посмішкою. Мальва, в свою чергу, побачивши реакцію Зілліо, теж накинула оком на цю помітку і здригнулась.
Тренований читач міг би здогадатись, на яку мізансценку спокусилась фантазія Ретти — щось подібне до наступного: "Молода вдова підходить до труни і з ніжністю, в сплямованих кров’ю оперних перчатках, піднімає відтяту голову свого коханого для останнього поцілунка. В цей момент її хтось обнімає ззаду за плечі, і вона, не випускаючи голови, обертається. "Як тобі тортик?" — запитує, посміхаючись, ювіляр, кивнувши на майстерний виріб в її руках. Дружина в безпам’ятстві падає в руки трунаря. ЗАВІСА!"
- Обставимо найліпшим чином, шановна Оксано, — запевнив Директор. — А ви самі бажаєте взяти участь в дійстві, побачити все на власні очі зсередини?
- О, дякую за таку можливість! Вже відчуваю, як це буде захопливо!
- Звісно, захопливо, - поблажливо кивнула Ретта. Зачувши останнє, Мальва присіла на стілець і почала щось лихоманливо вишукувати в своєму планшеті. В цей час Мар під "конвоєм" Арті обходив кімнату і, завдячуючи своїй далекозорості, побачив в пошуковому рядку Google два знайомі "позивних": +БОРИС +МЕДИКОМ. Задоволено оскаблився: "Правильна дівчинка. Треба підстрахуватись. Але такій цаці в білому навряд чи що загрожує. Вона і справжньому голові дала б раду. Цікаво, яка в них з чоловіком різниця? — Років 15? От після 55 хай готується..."
Підійшов до Тіно. Взяв його за лікоть і відвів вбік до балкона.
- Слухай, хлопче, — так і не змігши пригасити в собі неприязнь, мовив Мар. — Ти для себе яку роль відвів? Мабуть, ведучого, чи кого?
- Знаєте, я якось це випустив з уваги. Дякую, що нагадали. Але до чого це вам?
- Директор подав цікаву ідею: ми з тобою граємо трунарів. Точніше, я граю трунаря, а ти — мій помічник. Що скажеш?
- Непогано. От тільки в нас немає відповідного реквізиту.
- За це не переживай. У мене є повний комплект. Дивись, і він дістав, немов би фокусник, потертий чорний циліндр:

- Цей капелюх бачив більше наречених, ніж ця кімната — чудес ...

- А ти — підмайстер, доволі і якогось кургузого піджачка. Ще для антуражу — дерев’яний метр. Знаєш, такий, як у кравців. Дістанеш?
- Без проблем. Ви накидайте, будь ласка, для нас міні-сценарій з діалогами.
Басс знову звернувся до замовниці:
- То на яку дату замовляєте?
- На 5 червня, о 12-й. Ранку.
- Добре. Граємо одруження П’єро і П’єретти, - гучно мовив Басс.
- Ви, Оксано, будете виконувати роль дружки П’єретти, яка таємно закохана в П’єро. А ваш чоловік, до речі, треба нам завтра з ним побачитись для інструктажу, гратиме дружку П’єро, що таємно закоханий в його наречену.
Такі от маємо "Богему" і "Трубадура" в одному розливі від маестро Пуччіні та маестро Верді, - підвів риску Басс.Вперед виступила Ретта:
- Я, на правах закоханого в мене незнайомця, маю вас, шановна "суперниця", ознайомити з умовами нашого типового контракту, сміючись, не зменшуючи темп, звернулась до клієнтки "сопродюсерка".
- Ось бланк заяви, відмова від претензій на випадок нанесення емоційної травми, первинна калькуляція витрат, контракт. Договірна вартість - $12315. Авансовий платіж - $4100. Якщо влаштовує — прошу.
Оксана невимушено підмахнула документи, навіть не дочитавши їх до кінця:
- Ви, дивлюсь, такі приємні і порядні люди. З нетерпінням чекатиму нової зустрічі, та доторкнувшись до лівої сережки, подала сигнал своїй охороні. За мить в дверях звідкись з’явилась миловидна дівчина — копія Руні Мара в образі Лісбет Саландер. При виді цього "дива", всі, хто сидів, підвелись і чемно попрощались з Дамою в Білому.
- Рет! — звернулась Мальва, скориставшись паузою. — Ми не перегинаємо палку з тією головою?
- Все ок, люба! Я провентилювала горизонти: був такий радянський фільм "Місто Зеро" — в ньому герою Леоніда Філатова підносять на пробу кулінарний "шедевр" - його ж "голову". І нічого, поласував краєчком...