Читати книгу - "Американська трагедія"

Якось, незабаром після того, коли Клайд знайшов сестру, Гортен-зія йшла обідньої пори по Балтімор-стріт, недалеко від того місця, де її перетинає П'ятнадцята вулиця і де розташовані найкращі в Канзас-Сіті магазини. З нею була Доріс Трайн, продавщиця з того ж універсального магазина, де служила й вона. У вікні невеликого і непершокласного магазина хутряних речей Гортензія побачила жакет з недорогого бобра. Вона враз вирішила, що ця річ ідеально підійде до її постаті й кольору обличчя і необхідна, щоб збагатити її надто скромний гардероб. Це був не такий уже дорогий жакет — можливо, близько ста доларів, але зате якраз того фасону, який давав їй підстави думати, що він якнайкраще допоможе підкреслити всі гарні якості її зовнішнього вигляду. Схвильована цією думкою, вона спинилась і вигукнула:

— Який прекрасний жакетик! Я ніколи не бачила такого чудового! Ні, ти тільки подивись на рукава, Доріс! — вона стиснула руку подрузі.— Дивись, який комір! А підбивка! А кишені! Ах, боже мій! — вона навіть злегка тремтіла в збудженні й захваті.—Він такий чудовий, що я й сказати не можу. Иу точно про такий жакет я мріяла вже не знаю скільки часу. Ах, ти, моя краса! — вигукнула вона з ніжністю, думаючи при цьому стільки ж про те, який вигляд вона має в цій позі перед вітриною і яке враження справляє на людей, скільки й про самий жакет. — От би мені такий жакет!

Вона захоплено сплеснула руками. Немолодий син власника магазина, Ісидор Рубінштейн, стоячи в цей час так, що вона не могла його бачити, помітив її захоплення та жест і вирішив, що коли ця дівчина спитає про ціну, можна буде накинути двадцять п'ять — п’ятдесят доларів зверх. У магазині жакет було оцінено в сто доларів. «Так, так», бубонів він. Але це булаі людина з почуттям і схильністю до романтики, а тому він став міркувати над тим, яка ж може бути, м'яко висловлюючись, практична вартість цього жакета. На що може зважитись під впливом бідності і порожнього гонору ця гарненька дівчина, щоб тільки мати такий жакет?

А тимчасом Гортензія не могла одвести очей від жакета і витратила на це всю обідню перерву, потім пішла далі, п’яніючи від честолюбних мрій про тег яка чарівна була б вона в такій шубці. Але вона не зайшла до магазина спитати про ціну.

Тому наступного дня, відчуваючи, що повинна ще раз глянути на жакет, вона знову прийшла сюди, але вже одна; вона й на думці не мала, що може сама його купити. Вона тільки питала себе, як би здобути цю річ, якщо ціна буде не надто висока, і поки що не могла’ нічого придумати. Та знову, побачивши у вікні жакет, а також м-ра Рубінштейна-молодшого, який дивився на неї з найпривітнішим і добродушним виразом, вона наважилась увійти.

— Вам подобається цей жакет, так? — люб’язно спитав Рубінштейн, як тільки вона відчинила двері.— Ну, значить у вас добрий смак. Це одна з найблагородніших речей, які тільки бували в нашому магазині. Яка краса! А який він матиме вигляд на такій гарненькій дівчині! — Він зняв жакет з виставки і високо підняв його. — Я бачив вас учора, коли ви стояли тут біля вітрини.

Жадібне захоплення блиснуло в його очах.

Помітивши це, Гортензія відчула, що коли буде стримана, але не сувора, вона зможе домогтися більшої поваги і люб’язності, ніж коли поведеться невимушено й розв'язно.

— Так? — тільки відповіла вона.

— Так, звичайно. Я відразу сказав собі: «От дівчина, яка розуміється на речах».

Від цих лестощів Гортензія стала трохи лагіднішою.

— Подивіться лиш, подивіться! — говорив далі м-р Рубінштейн, крутячи перед нею шубку. — Де в Канзас-Сіті ви знайдете зараз щось подібне? Погляньте на цю підбивку! Справжній мелінсонів-ський шовк! А косі кишені! А гудзики! Ви думаєте, всі ці дрібниці не мають значення? Другого такого жакета немає в Канзас-Сіті. І не буде. Ми самі придумали цей фасон, а ми ніколи не копіюємо наших моделей. Ми оберігаємо інтереси наших покупців. Але пройдіть сюди, прошу вас! — він підвів її до трійчастого дзеркала в глибині крамниці.— Такий жакет повинна носити вродлива жінка, — ось тоді він виглядатиме найефектніше. Дозвольте приміряти!

І при яскравому штучному освітленні Гортензія переконалася, що вона справді чарівна в цій шубці. Вона закидала голову, вигиналася, поверталась на всі боки, ховала маленьке вушко в хутро, а м-р Рубінштейн стояв поруч, дивлячись на неї захоплено і мало не потираючи руки.

— Ну от! — продовжував він. — Подивіться! Ну, що ви тепер скажете? Я ж казав, що це немов спеціально для вас пошите! Просто знахідка! Справжня удача. Другого такого жакета не знайти в усьому місті. Якщо знайдете, я подарую вам цей.

Він підійшов до неї зовсім близько, простягуючи товсті руки долонями вгору.

— Справді, визнаю, він шикарно виглядає на мені,— сказала Гортензія. Її гонориста душа знемагала від бажання мати цю річ. — А втім, мені перша-ліпша шубка до лиця. — Вона знову й знову поверталася перед дзеркалом, зовсім забувши про Рубінштейна і про те, що її одверте захоплення жакетом може вплинути на ціну. Потім додала — А скільки коштує?

— Ну, бачте, справжня ціна жакетові двісті доларів, — хитро почав містер Рубінштейн, але, помітивши тінь безнадійності, що промайнула на обличчі Гортензії, поквапливо додав:

— Це здається величезною сумою, але ми й не заправимо так дорого. Наша ціна — півтораста. От якби ви знайшли такий жакет у Джеріка — там би заплатили всі двісті. Тут у нас маленьке приміщення, не доводиться платити великої оренди… А жакет коштує всі двісті, до останнього цента…

— Ні, це страшна ціна, просто жахлива! — сумно вигукнула Гортензія і почала скидати жакет. їй здавалося, що в неї забирають мало не все найдорожче в житті.— В Бігса і Бека за таку ціну скільки завгодно жакетів — і боброві, і з норки, і так само шикарні.

— Можливо, можливо. Але це все не те, — уперто повторював м-р Рубінштейн. — Тільки погляньте па нього ще раз. Погляньте на комір! Невже ви думаєте, що знайдете там такий жакет? Якщо ви знайдете, я сам куплю його і віддам вам за сто доларів. Це зовсім виняткова річ: копія одного з найшикарніших жакетів, які продавалися в Нью-Йорку перед початком сезону. Першокласна річ. Ви ніде не знайдете такого.

— Однаково, сто п'ятдесят доларів я не можу заплатити, —