Читати книгу - "Не гальмуючи. В полюванні на тебе, Єва Райн"

Ніка і Киця вже повернули на дорогу до “Старого Вовка”, як поліцейські машини, що з ревом пролетіли мимо, змусили Ніку скинути швидкість на дістати телефон. 

Микита відповів з третього гудка, але й цей час здався Ніці вічністю. 

– Нова? – спитала, вже знаючи відповідь. Сьогодні ж четвер, клятий четвер! 

– Так! Лечу на місце злочину. – видихнув слідчий. 

– Місце? Там само? 

– Так, вправо по річці. Недалеко від твоїх грьобаних байкерів. 

– Ччорт! – прошипіла Ніка і вже хотіла вимкнути телефон, як Микита змусив її застигнути. 

– Нові факти. Вел вже направив групу на перехоплення. Вважає, що знайшов вбивцю. 

– О ні! Чорт забирай, чому ви йому дозволили! Нічорта він не знайшов, повісить на когось зручного, щоб закрити справу й отримати підвищення!

– А ти спробуй не дозволь, Ніко! Все, не можу говорити, будь обережна. 

Ніка кинула телефон і натисла на газ. 

– Ще одна жертва? – Киця чекала на відповідь. 

– Так. Ще одна, і це не найгірше. Не питай зараз, скоро самі побачимо все… 

***

Ніка прилетіла на місце злочину першою за Микиту і групу. 

І відразу побачила Еда. Він був блідий, і це страшенно лякало. Дівчина-жертва лежала просто біля нього. Навколо – сліди мотоцикла. 

Молода шатенка. Задушена. Захолола… 

Ніка присіла поряд, глянула на обличчя. Намагалась не вдихати глибоко, бо ж знала, що у смерті є свій запах, який потім переслідує ще дуже довго. Не дає спати і мислити...

Соковиті, яскраві і трішки припухлі губи у дівчини. Здається, ця техніка перманентного макіяжу називається “акварель”. І її зробили день-два тому… 

– Ніко, дивись, – Ед м’яко взяв її за руку. Він тримав невеличкий листочок з накресленою від руки схемою. Ніка впізнала її відразу. Таку вона вже бачила намальованою на запиленому столі хатинки. Тільки тоді то був відрізок з точками, а зараз… 

Серце зірвалось в галоп.  

– Це буква. Він пише букву “А”! – майже водночас з Едом сказали. 

– Агнеса! – тихо видихнула поруч Киця. 

– Де вона? – прохрипів поряд Вовк, якого Ніка не відразу й помітила. 

– З Ріком в місті, все добре! – Крис теж тут, в очах страх і тривога, але й спроба заспокоїти інших, чи заспокоїтись самому. Важко малому! 

– Ніко, справа не тільки в імені, а й в місці. Ед взяв руку ніки та її нігтем провів перетинку між обома сторонами букви. – Це -- майбутнє місце злочину. І до наступного четверга він це зробить. Ось тут, на цьому проміжку. І я думаю… – Ед не договорив. Кілька поліцейських автівок з ревом зупинились поряд. Четверо озброєних автоматами “оперів” наставили зброю на… Еда. 

– Стояти на місці! Не рухатись! – рявкнув один з них, як тільки Ніка потягнулась за посвідченням. 

З другої автівки навмисно повільно й спокійно до них йшов Вел. 

– Едуард Яновський, чи просто Ед в вузьких колах, – протянув він, – Вас арештовано за підозрою в серійних вбивствах!