Читати книгу - "Не гальмуючи. В полюванні на тебе, Єва Райн"

– Вел, будь ласка! – Ніка відвела в сторону Вела, і намагалась не дивитися, як хлопці “пакують” Еда в машину. Розуміла, зараз супротивом не допомогти.  Тільки от його фраза “Я не винен, Ніко!” – досі стояла у вухах і заважала тверезо мислити. 

“Я знаю” – прошепотіла вона, і, стиснувши рукав Вела, відвела його в бік. 

– Ти щось хотіла, Ніккі? – зверхньо глянув той на колишню подругу. 

– Вел, ти ж знаєш, що це помилка. Він не вбивця! 

– Ти так в ньому впевнена? 

– Так! Тобто ні, справа не в ньому, а…

– А в ваших амурних справах? 

– Не вплутуй це в роботу!

– Ти ж вплутала. 

– Він допомагав мені! 

– Сповільнити слідство?

– Звісно ні! Вел, будь ласка! Він не винен! Справжній вбивця на волі і вб'є ще! 

– А якщо я скажу, що в нього є мотив і немає алібі? І він знайшов тіло. Ну типу знайшов. Може й не "губив". 

– Вовки патрулювали тут місцевість, знали, що вбивця повернеться! 

– А може, знали вбивцю? 

– Ні! Стривай, що ти сказав про мотив? 

– Ну, поки ти не відсторонена, хоч, скажу по секрету, документи вже готуються, можу поділитись. Ця вбита дівчина – донька одного підприємця. Який нещодавно зніс своїм авто дівку на мотоциклі. Та дівка була дівчиною твого байкера! 

– Це… випадковість! І навіть якщо й так, вона ж не одна вбита! А інші?

– Ми розслідуємо те, що маємо, по факту. А проти фактів, люба моя, не підеш. 

– Ці факти притягнуто за вуха! 

– Думай, як хочеш. Але зі шляху ти мене не зіб‘єш. 

– Гаразд. – Ніка глибоко зітхнула і стишила голос так, щоб її чув тільки Вел. – Що ти хочеш за те, щоб… відпустити Еда. Твої умови? 

– Он як? – Вел вже збирався йти до авто, та після цих слів зупинився. – Він тобі дуже дорогий? І ти на все згодна? Заради нього? 

– Заради справедливості!

– Добре. Як щодо повернутись до мене і відмовитись від справи? Здати всі звіти, поділитися всим, що знаєш і зайнятись тим, що в тебе чудово виходило – паперами? 

– Ти ж його не відпустиш? Навіть, якщо я погоджусь? – Ніка стомлено присіла просто на зламаний стовбур дерева поряд. Нестерпно заболіла голова, не було сил стояти.

– А ти не погодишся. От і нема про що говорити, Ніккі. Якщо його причетність і до інших вбивств буде доведена, справу закриють. А ти лишишся ні з чим. Твоя кар'єра буде зруйнована остаточно. 

– Чхати мені на кар'єру! Я – не ти, щоб людськими життями й долями стелити собі шлях до влади! – здавалось, ще трохи і Ніка вибухнула б, кинулась з кулаками на колишнього хлопця, і, як вона колись вважала, друга. 

– Заспокойся. – раптом почула хрипкий голос поряд. – Ми щось придумаємо. А зараз тільки гірше зробиш! – Старий Вовк обхопив її за плечі, та так і тримав, доки Вел навмисно повільно йшов до машини. – Ми витягнемо його, Ніко! – додав і несподівано якимось ніжним,  батьківським жестом поправив пасмо волосся, що впало Ніці на обличчя.