Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Баришник дур-зіллям, Джон Сіммонс Барт 📚 - Українською

Читати книгу - "Баришник дур-зіллям, Джон Сіммонс Барт"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Баришник дур-зіллям" автора Джон Сіммонс Барт. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 351 352 353 ... 364
Перейти на сторінку:
початок швидким і драматичним змінам, що вплинули на добробут родини: Чарлз Калверт помер двадцятого лютого, і вигнаний з лона сім'ї Бенедикт Леонард став четвертим лордом Балтимором; але менш ніж за два місяці по тому, 5 квітня, Бенедикт спочив, і титул успадкував його шістнадцятирічний син, якого також звали Чарлз. Тепер цей п'ятий лорд Балтимор був не тільки протестантом, як і його батько, а ще й привабливим і розбещеним двораком, і він зажив такої шани в королівському палаці за свої здібності до звідництва й каверз, що з часом зробився камер-юнкером принца Вельського. Маючи силу-силенну таких корисних навичок, він лише за місяць зробив те, чого його дідусь не міг досягти двадцять п'ять років: у травні 1715 року Його Королівська Високість Георг І поновив хартію, що давала йому права на Меріленд, зберігши в ній заледве не монарші привілеї такими, якими вони були від самого початку.

Уже одних цих чудес, як здається Автору, стане як доказів, щоб засудити пані Кліо, висунувши їй звинувачення в безсоромності, що одного разу і зробив наш поет; а що ж тоді думати, коли оцей самий молодий Балтимор у 1728 році запропонував Ебенезеру Куку справжній чин Поета і Лауреата Меріленду? «Що йому Гекуба», як звик виголошувати наш поет. Чи, якщо вже спробувати висловитися в стилі його гібридних метафор: занурмося у фарс цієї музи до самого кінця й опустімо завісу!

Для початку Читачу треба знати, що після того спалаху натхнення, що спонукав його взимку 1694 року, поки він одужував у Молдені, скласти не ту, обіцяну «Мерілендіаду», а сатиричну поему, у якій було б зображено всі незгоди, що його спіткали, Ебенезер більше не написав жодного вірша впродовж тридцяти чотирьох років. Невідомо, чим була викликана ця його безплідність — чи то втратою незайманості, чи розчаруванням у власному таланті, чи браком натхнення, чи змінами в його особистості, чи якоюсь витонченішою причиною, але було б марною справою дошукуватися їх, й Ебенезер був приголомшений, як буде приголомшений і Читач, взнавши, що якраз упродовж цих десятиліть його слава як поета зростала з року в рік! Рукопис, у якому він піддав нападкам Меріленд, як ми пам'ятаємо, Ебенезер забрав із собою під час ганебної втечі з Молдену і вручив через Берлінґейма капітану барка «Пілігрим». Тоді Ебенезер дуже опасувався за його цілісність і вимагав від Берлінґейма запевнень, що капітан неодмінно доставить його лондонському видавцеві; але в тій навалі подій, що відбулися потому, він геть забув про поему, і коли після того, як охрестили Ендрю III, Життя трохи попустило хватку на його горлянці, він, не виказуючи особливого інтересу, почав задумуватися над тим, що ж з нею могло статися.

Його скромна цікавість вдовольнилась у 1709 році, коли батько надіслав йому примірник «Баришника дур-зіллям», виданий коштом Бенджаміна Бреґґа в друкарні «Знак крука» на Патерностер-роу! Капітан «Пілігріма», як пояснив Ендрю в супровідному листі, доставив рукопис якомусь іншому видавцеві, котрий, не побачивши ніякого зиску в тому, щоб його друкувати, передав комусь іншому як таку собі цікавинку. Згодом він потрапив до рук панів Олівера, Трента і Меррівезера, колишніх товаришів Ебенезера, які, впізнавши в ньому творіння свого приятеля, здійняли таку хвилю інтересу, що видавець вирішив ризикнути і надрукувати його. Одначе тим часом Бенджамін Бреґґ почув, звідки дме вітер, і заявив, що має переважне право на поему на тій підставі, що її автор досі у нього в боргу за той самий папір, на якому її написано. Після цього сторони обмінялися незначними погрозами, і врешті-решт Бреґґ так залякав свого суперника, що той віддав йому рукопис, і поему видали за ціною 6 пенсів штука. Першим наслідком цього, як пояснив Ендрю, було те, що третій лорд Балтимор заходився пристрасно заперечувати, що він коли-небудь дарував Ебенезеру Куку, із яким він цілковито незнайомий, чин Лауреата Меріленду чи ще якийсь інший, і всіляко спростовував зміст поеми. Подейкували навіть, що якраз тоді, коли король розглядав можливість повернути йому провінцію, Лорд-правитель готував судовий позов проти поета за наклеп; із часом, одначе, ці чутки стихли, бо того ж таки року щодо поеми почали з'являтися схвальні відгуки. Ендрю додав один з них до свого листа; «Відчувається свіжість і приємна відмінність від звичних фальшивих панегіриків, присвячених Плантаціям… — писалося там, — …прекрасний гудібрастичний вірш… дотепність і гострий розум… втрата лорда Калверта виявилася здобутком для Поезії…»

— Ну, ось тебе й уквітчали вінцем слави, — привітала його Анна, прочитавши це. — Та ні, який там вінець, це ж ціла корона, Ебене!

Але на її брата, хоч він і був здивований, дізнавшись, що став такою знаменитістю, це не справило великого враження. Насправді ця рецензія, здавалося, радше викликала в нього невдоволення, аніж потішила.

— Пустодзвін і фертик! — вигукнув він. — Він у жодному місці не віддає належне тому, що ця поема — то суцільна правда! Я написав її не для того, щоб уславити своє ім'я, а щоб збити пиху з Меріленду!

Втім, з наступними роками популярність «Баришника дур-зіллям» серед лондонців, обізнаних з літературою, тільки зростала, хоч ця популярність і не була такою, на яку сподівався автор. Критики говорили про поему як про чудовий приклад сатирично-феєричного твору, на який зараз виникла мода; вони хвалили рими й дотепність; вони аплодували характеристикам, які дав автор, гротеску і кумедності дії, але жоден з них не взяв поему серйозно! І справді, один письменник, даючи оцінку гніву лорда Балтимора, зауважив;

Дивна річ, що лорд Балтимор, прагнучи переконати нас у тому, якої досконалості набуло його колишнє Пфальцграфство, так зле відгукується про першого Поета Пфальцграфства, тоді як сама поема, до якої він ставиться з таким презирством, і є нашим першим свідченням того, що Меріленд розуміється на вишуканих і культурних речах. Одним словом, Плантація, що породила такий гострий розум, як у пана Кука, не може бути вбогою…

Такі похвали не тільки завдавали прикрості, але й були наукою поету, який не погоджувався з жодним їхнім словом. 1711 року, коли старий Ендрю помер і Ебенезер був змушений відплисти до Лондона, щоб вступити у право володіння спадщиною на підставі заповіту батька, його запросили пообідати та трохи випити Бреґґ і Бен Олівер, який став партнером цього видавничого дому (Том Трент, як вони йому розповіли, одкинувся од поезії й офіційної церкви, щоб стати єзуїтом; Дік Меррівезер,

1 ... 351 352 353 ... 364
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Баришник дур-зіллям, Джон Сіммонс Барт», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Баришник дур-зіллям, Джон Сіммонс Барт"