Читати книгу - "Біблія"

14 Із плодів уст своїх насичуєсь чоловік добром, і по вчинках рук його - нагорода йому.

15 Дурному шлях його здається простим, розумен же той, хто слухає поради.

16 Дурний досадує й зараз признається, розумний же мовчки скриває зневагу.

17 Хто говорить (на судї) те, що, знає, той говорить правду, у сьвідка же льживого - омана.

18 Инший пустослов ранить язиком, мов мечем, язик же мудрий - загоює.

19 Уста правдомовні во віки пробувають, а язик ложний - на хвилину.

20 Омана - в серцї в тих, що лихо замишляють; а радость у тих, хто мир совітує.

21 Праведному біди нїякої не буде, а в беззаконників нещастя буде повно.

22 Гидота в Господа уста, що лож сплїтають, хто ж правду говорить, йому благоугоден.

23 Розсудливий чоловік ховає мовчки знаннє, дурного ж серце виголошує дурноту.

24 Трудящого рука доробиться пановання, а лїнива буде підданою.

25 Туга в серцї придавлює людину, та слово приязне її розвеселяє.

26 Праведний показує ближньому свойму дорогу, а дорога безбожних веде його на манівцї.

27 Лїнивому свого влову не жарити, а добро людини роботящої має велику цїну.

28 На дорозї правди - життє, й нема на її стежцї смертї.

Приповiстi 13

1 Син мудрий слухає батькової науки, а безпутний не слухає докору.

2 Із плодів уст своїх насичуєсь чоловік добром, душа же проступників - зло.

3 Хто стереже уста, той душу вберігає: хто ж рот свій широко отвирає, тому біда.

4 Душа в лїнивого жадає, та дармо, а душа трудящих засититься.

5 Праведний ненавидить ложне слово, а безбожник соромить і безчестить.

6 Безвинного в путях пильнує правда, а грішника губить безбожество.

7 Той за багатого себе скрізь виставляє, а справдї він нїчого немає; инший видає себе за бідного, а він пребагатий.

8 Багацтвом викуплює чоловік життє своє, а вбогий й грізьби не чує.

9 Сьвітло праведних весело горить, у безбожних же сьвічник потухає.

10 Між гордими - одні тільки сварки, а хто чинить усе за порадою - у тих мудрість.

11 Богацтво легко нажите пропадає, хто ж трудом доробляєсь, намножує його.

12 Надїя, коли довго тріває, мучить серце, а справджене бажаннє - се дерево жизнї.

13 Хто словом нехтує, той шкодить собі, а хто боїться заповідї, той має заплату.

14 Наука мудрого - се жизняна криниця; вона відвертає від сїтей смертї.

15 Добрий розум приносить приємність, дорога ж беззаконних пагубна.

16 Розумний з розглядом дїло робить, а дурний виносить на показ дурноту.

17 Безбожний посланець у біду попадає, а вірний посланець - ратунок.

18 Злиднї й стид тому, хто нехтує науку, хто ж підклоняється під докір, той буде в шанобі.

19 Як спевниться бажаннє, то любо се душі; та дурним не любо відхилятись від злого.

20 Хто братаєсь із мудрими, буде й сам мудрий, хто ж заходить у дружбу з дурними, - зледачіє.

21 За грішниками гонить нещастє, а праведним добро в нагороду.

22 Добрий і внукам зоставляє достатки, а багацтва грішника передержуються для праведного.

23 Много хлїба родиться й на загонах убогих, та з них не один погибає через непорядок.

24 Хто жалує лозинки, ненавидить він сина, а хто любить сина, той з малку наказує його.

25 Праведний їсть до схочу, а черево безбожних терпить недостачу.

Приповiстi 14

1 Жона розумна дом свій будує, безумна ж розвалить його своїми руками.

2 Хто ходить правою дорогою, той Господа боїться, чиї ж дороги криві, той про него не дбає.

3 В безумного в устах - бич гординї; мудрих же уста оберігають їх.

4 Де воликів нема, порожні там і ясла; а хороший вроджай від сили волів.

5 Правдливий сьвідок неправди не говорить, а ложний сьвідок наговорить багато неправди.

6 Шукає мудростї безпутний та й не знаходить, а мудрому знаннє легке.

7 Ійди геть від того, хто розуму не має, в кого невидні тобі уста розумні.

8 Мудрість розумного - свою дорогу знати, дурнота ж безумних - збиватись із дороги.

9 Недоумки з гріха сьміються, а між праведними - ласкавість.

10 Журбу душі своєї всяке серце знає, і в радощі його чужому не мішатись.

11 Будинок беззаконних розпадеться, а доброго намет, знай, процьвітати буде.

12 Доволї є шляхів, що нам здаються праві, та конець їх - се дорога до смертї.

13 І при сьміху болить нераз серце, та й кінцем радощів буває смуток.

14 Чоловік із ледачим серцем насититься з поступків своїх, а добрий - зо своїх.

15 Безумний віри йме всякому слову, а розумний вважає на дороги свої.

16 Тямущий злого, знай, опасливо боїться, безумний же буйний і надїєн сам на себе.

17 Чоловік-горячка, буває, що й дурницю зробить, хто ж нарочно чинить зло, - ненависний.

18 Невіжі унаслїдують дурноту, розумні же вквітчаються знаннєм.

19 Ледачі добрим уклоняться низенько, а й безбожні - в воротях праведника.

20 Бідного не любить навіть рідня його, а в богатого повно приятелїв.

21 Грішить, хто ближнїм гордує, а благословен той, хто до вбогого милосердний.

22 Ті помиляються, що задумують зло, любов і віра тим, хто думає про добре.

23 З усякої працї є користь, а з пустого балакання хиба тільки шкода.

24 Вінець мудрих - їх багацтво, а дурощі дурних - дурощами й остануть.

25 Сьвідок правдомовний рятує душі, а льживий тільки багато льжи насплїтає.

26 В Господнїм страсї кріпка надїя; всїм синам своїм він - утечище.

27 Господень страх - се джерело жизнї; він відвертає від западень смертї.

28 Величен царь тодї, як люд великий лїчбою, як же омаль людей - біда князеві.

29 Терпеливий чоловік показує великий розум, а хто на гнїв палкий, виявлює дурноту.

30 Лагідне серце життє для тїла, а зависть зжерає й костї.

31 Хто вбогого тїснить - творця його зневажає, хто ж Бога чтить, бідного спомагає.

32 Безбожний