Читати книгу - "Ректор, Таміла Калас"

Наприклад я намагаюся їсти салат "Капрезе" з помідорами та тонкими кільцями сиру, салат дуже смачний я надаю перевагу стравам з сиром, та зараз апетиту якось нема попри те що від ранку я зовсім голодна.
Здолавши половину порції салату, Ігор пропонує мені шоколадний кекс з кремом в середині, хлопець намагається всіляко підбадьорити і я наче посміхаюся.

- Що з тобою знову не так? - Ігор таки помічає мою антипатію.

- Все добре, я просто не виспалась.

- Цікаво через кого ти не виспалась?Таміла це не є нормально, він не вартий аби через нього страждати.

- Ти про що?

- Не удавай ніби ти не розумієш, я про нашого Ректора, думаєш ти потрібна йому? Ти хоч знаєш скільки йому років, його коханка Марина Білінська, ваша викладачка ОМЗ.

- Знаю - Коротко відказую.

- Цікаво, а що буде коли про все це дізнається твій батько, щось я сумніваюся що він зрадіє.

Уважно дивлюся на лице Ігоря невже він хоче шантажувати мене моїм татом.

- Подумай добре Таміла, чи він тобі потрібен - Ігор залишає мене та йде.

З одного боку він правий, але я не можу так легко плюнути на почуття.

Наступні пари теж підходять до кінця. Дівчата збираються та йдуть до кабінету де мають проводитись курси лікувального масажу, до того ще й іспит, а я знову не готова, бачу дівчата також не у захваті, зазвичай коли масаж проводив Ігор Семенович всі дочекатися не могли курсів, а тепер коли проводити буде Петро Іванович викладач із Травматології та ортопедії, настрій поник.

Я взагалі вирішую не йти, тому збираюся поїхати до дому, кажу Віолетті що у мене розболілася голова, збираюся та йду на вихід з Університету, але буквально у дверях натикаюсь на Павлака.

- Куди зібралася, хіба у вас не іспит з масажу? - Він бере мене біля ліктя.

- Вважайте що у мене Не Задовільно.

- Тоді повертайся зараз задовільню.

- Відпустіть, я хочу до дому!

- Нікуди не підеш! - Він ціпко стиснув мою руку - йдеш разом зі мною і будеш складати іспит - Його суворий погляд пронизує мене, аж серце швидше б'ється.

- Та ви права не маєте затримувати мене, відпустіть! - Намагаюсь вирвати свою руку, але марно.

- Зайчику мій, тобі показати права Ректора та студента? Я тобі дозволяв надто багато. Або ти зараз сама повертаєшся на курси масажу, або мені доведеться тягти тебе за руку.

- Я все одно нічого здавати не буду - Гордо підіймаю підборіддя.

- От побачиш що будеш - Впевнено відповідає Павлак, дивиться прямісінько мені  в очі, аж озноб по шкірі.

Повертаюсь та заходжу до кабінету, зараз на мене прикута вся увага, добре що хоч тут можу вибрати місце майже де завгодно, тому сідаю у самому краю. 
За хвилину заходить Павлак видно що злий як собака, він проводить очима по рядах, коли зустрічаюся з ним лицем відвертаюсь у сторону.

- Сташевська тобі я не дозволяю там сидіти, підійти й сядь тут! - Ректор вказує рукою знову на перший ряд.

Я підіймаюся та з позором сідаю за першу парту, чую як дехто хіхікає з мене та перешіптується.

- Зараз я по одному буду викликати до себе і ви покажете - Звертає очі на мене - Свої знання, а хто здасть, відразу буде вільний і може йти до дому.

Ігор Семенович йде до свого робочого столу виймає з під нього силіконовий муляж тулуба людини,та кладе спиною до верху.

- Отже, першою до мене виходить? - Зараз Павлак навіть не дивиться у мій бік - Ешбоєва Віолетта.

Віолетта впевнено йде до столу що нагадує довгу високу трибуну, вона стає біля Павлака і на прикладі муляжу показує та відповідає на всі поставлені питання, у неї добре виходить.

Ігор Семенович ставить її найвищий бал і дозволяє піти до дому.
Бачу як багато дівчат із перших рядів вже склали, іспит, залишаюся тільки я сама, і по заду мене майже на останніх рядах лишаються ще з пару дівчат.

- Сташевська - Нарешті чую свою фамілію.

Підходжу та стаю біля муляжу, поводжусь сковано та трохи відсторонено.
Павлак зупиняється по заду мене, я чую його уривчасте дихання.

- Все добре? - питає пошепки біля мого вуха, його голос трохи тремтить, але  звучить доволі м'яко.

Мені страшно глянути на Ігоря Семеновича, чоловік надто близько і тулиться до мого плеча.

- Назви форми масажу?

- Загальний та місцевий.

Перше питання він дав абсолютно просте, але далі Павлак ніби навмисне вибирав найскладніші запитання.

- Добре, покажи й назви на які зони спини можна класти гірчичники та банки, та при яких захворюваннях не можна?

Я починаю розказувати та все показую на муляжі. Раптом його долоня швидко і не помітно ляскає мене по сідницях.

- Не правильно! Не раджу помилятися.

Я відразу кидаю погляд на нього, ми зустрічаємось очима, в такі моменти його очі ніби задурманені.

- Дивися на муляж, а не на мене - Вказує очима до низу де лежить силіконовий муляж.

Я знову починаю розповідати, але невдовзі мені повторно прилітає хороший ляпас по дупі.

- Не правильно - Його рука залазить під моє плаття та брутально стискає сідниці, я важко ковтаю горлом.

- Все добре котику?

Я хочу відійти й стати дальше, але Ректор не пускає, він стискає у себе у руці мої трусики та намагається засунути їх до середини сідниць та глибше до піхви, краї стусиків втискаюся  у інтимні місця, пальці Ігоря просуваються до краю геніталій та знаходять клітор обережно ковзають по ньому.

- То які частини спини відповідають? Раджу не спішити подумай.

Я зараз згорю від сорому, червона наче полуниця, мельком оглядаю дівчат що лишилися на задніх місцях, вони поводять себе нормально, і навіть не підозрюють що зараз відбувається, стіл за котрим ми стоїмо мені майже по пояс і спереду він суцільно закритий тому нічого не видно.
Хочу глянути на Павлака.

- Ні, дивися туди, я тобі не підкажу.

Його пальці досі у мені, він дуже ніжно бавиться з клітором, відчуваю як клітор опиняється між двох його пальців, Ігор трохи стискає їх.