Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » На краю ненависті, Уляна Пас 📚 - Українською

Читати книгу - "На краю ненависті, Уляна Пас"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "На краю ненависті" автора Уляна Пас. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 35 36 37 ... 67
Перейти на сторінку:
17.

Ян

- Ти куди? - ліниво протягнула Альбіна, щойно я підвівся з ліжка та почав одягатися. Дивитися у її бік зовсім не хотілося. Легше не стало, навпаки, всередині з’явилося відчуття, що дарма я сюди заявився. Сам же збирався усе припинити, і на тобі… налажав.

- Додому. Завтра рано вставати, - одягнувши штани, потягнувся за футболкою, тільки Альбіна схопила її раніше й одягнула на себе.  

- А може, залишишся? Продовжимо, - дівчина спокусливо облизала уста та підвелася на ноги. Коли її руки опинилися у мене на грудях, завмер, розуміючи, що не хочу залишатися. 

Альбіна гарна, можна навіть сказати шикарна жінка, але, розглядаючи її великі блакитні очі, ідеальний ніс і накачані губи, я не відчув нічого, окрім холоду. Не те, чого так хотів.

- Ні. Пробач, - легенько відводжу її руки по обидва боки. - Футболку повернеш? 

- Сам забери, - лукаво заявляє.  

Я ж лише фиркаю і, розвернувшись, прямую у коридор з голим торсом. Швидко взуваюся і не встигаю відчинити двері, як Альбіна знову з’являється поряд. Доводиться стримуватись, щоб не відштовхнути її від себе. Чорт! Я ж сам сюди заявився!  

- Отак підеш? - її довгий ніготь повільно опускається по торсу і зупиняється на штанах. Схоже, вона не збирається втрачати свій шанс.  

- Мені байдуже. Футболку залиш собі. 

Хотів сказати «на пам’ять», але не став. Хотілося вірити, що вона і сама все зрозуміє.  

На вулиці було доволі прохолодно і футболка точно не завадила б. Тільки вона залишилася там, на Альбіні, а повертатися до неї я точно не збирався.  

Приїхавши додому, одразу прийняв душ і завалився спати. Дивно, але думок не було. Лише порожнеча всередині, наче Альбіна забрала усі мої сили собі. Та я знав, що вже сьогодні усе зміниться. Я знову побачу Аміну, її темний погляд, але серце вкотре нагадає, що робити помилки - це моє все. 

Наступного ранку мене будить дзвінок телефону. Хоча якщо врахувати, що сонце вже доволі високо, ранок уже давно минув. Зрозумівши, що це Валерія, швидко сідаю і протираю заспані очі. 

- Слухаю! - голос хрипить, і це дратує в першу чергу мене самого. Одразу розумію, що настрій у мене препоганий, отже, сьогодні дістанеться усім. 

- Ти що, спиш? - обурено кричить мій головний редактор.  

- Уже ні, - бурчу. - Що таке? Проблеми? 

- Ні, але… - на мить голос Валерії затихає, і я чую інший, від котрого серце миттєво пришвидшує своє биття. Аміна щось говорить на задньому плані, а я, наче ідіот, намагаюся прислухатись. - Я думала, що ти приїдеш на зйомку.  

- Скоро буду, - коротко відповідаю і завершую розмову. 

Потрібно негайно зібрати себе докупи, інакше буде біда. Я ж великий бос, а не хлопчик з рогаткою! Треба просто зібратися, але спочатку в душ! 

Вже через сорок хвилин я у дорозі. Роздратування тільки наростає, адже місце для зйомок обрали препаршиве. Десь на околиці міста, серед лісу. Одразу пригадую слова Аміни і те,  як вона виступала проти подібних локацій. Дивно, та зараз я був повністю з нею згоден.  

Їхати ґрунтовою дорогою своїм Порше виявилося ще тим задоволенням. Коли ж побачив широку галявину і багато народу, зрозумів, що мені сюди. Опинившись на вулиці, до мене одразу наблизилася Лєра. Оглянула прискіпливим поглядом й усміхнулася. 

- Погано виглядаєш. Не виспався? 

- Вгадала, - буркнув і зачепився поглядом за Аміну, котра вправно займалася своєю роботою. Давала настанови моделі як краще стати, щоб вийшов кадр. Я ж, наче ідіот, повільно розглядав її ноги, обтягнуті тканиною джинсів, білу футболку, через яку було видно ліфчик, і темне волосся, зібране у високий хвіст. Мінімум косметики на обличчі та зосереджений погляд на моделі.  

Вкотре зловив себе на думці, що з сестрою вони абсолютно різні. Коли побачив велику кількість фотокарток у кімнаті Аміни, одразу зрозумів, що вона любить подорожувати. І не лише це, адже ця дівчина доволі різностороння.  

Напевно, саме це так чіпляє мене в ній… 

- Погода псується, - бурчить поряд Лєра і тим самим повертає мене у реальність. Доволі важко відірвати погляд від Аміни, та мені це вдається. Над нами дійсно нависають темні грозові хмари, а вдалині навіть видно блискавку.  

Ще мить - і зривається вітер. Усі починають бігати туди-сюди, збираючи апаратуру. Моделі сідають в мікроавтобус, і той покидає галявину. Я також розумію, що варто забиратися, адже під час зливи дорогу може розмити.  

Тільки от зробити це не виходить, адже Аміна все ще тут. 

- Яне, Аміну забереш! - намагається перекричати шум вітру Лєра й, сівши у свій автомобіль, також їде геть.  

Тепер ми залишаємося уже вдвох. Відчуваю, як на шкіру падають перші краплини і поспішаю до дівчини, котрій, схоже, дощ і вітер зовсім не заважають. Вона стоїть мало не на краю обриву і фотографує спалахи блискавки вдалині. Вітер тріпає її волосся і футболку, але Аміні, схоже, байдуже. 

- Ти чого тут застрягла, ідіотко? - схопив її за руку та розвернув до себе.  

- Зникни, Золотов! - не менш роздратовано кричить і вириває руку. Намагається зробити ще кілька фото, але я знову повторюю свій маневр. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 35 36 37 ... 67
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «На краю ненависті, Уляна Пас», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "На краю ненависті, Уляна Пас"