Читати книгу - "Ти нікому не розкажеш, Олекса Мун (Alexa Moon)"

— Ну як тобі? — брюнет навпроти, киває на величезний шматок риби в моїй тарілці, і знову повертається до мого обличчя.

Погляд чорних очей пропалює в мені дірку. Випробовує. Сканує. Наче хоче знайти те, що так старанно приховано від зовнішнього світу. Глибоко заховано від сторонніх очей. Але він помиляється. В мені немає нічого особливого, тим більше прихованого. Усі мої емоції, вибиті в мене на лобі. Хлопець даремно намагається знайти в мені щось незвичне.

Мені відразу не сподобався цей «Влад», він не вселяє жодної довіри. Лише страх. Липкий страх, від якого неможливо відмитися.

У нього дуже відразлива зовнішність. Я була дуже здивована коли дівчину, котра сидить біля хлопця, представили як його дружину. Вони зовсім різні. Нічого спільного, крім кольору волосся. Але поряд з ним, Аліса ніби розквітає. Дивиться величезними блакитними очима і не відступає ні на крок від брюнета.

— Складно сказати… — беру вилку та починаю колупати їжу.

Влад хмуриться та підносить до губ прозору склянку з водою.

Я одразу помітила, що на столі немає алкоголю. Схоже, не лише Аріс вважає його згубним пійлом.
Хоча, я б не відмовилася випити чогось для хоробрості. Почуваюся як на голках, боячись зайвого разу поворухнутися, щоб не увігнати собі дещо під шкіру.

— А ти спробуй і скажи! — не вгамовується хлопець.

Відламую шматочок та занурюю запечену рибу до рота. Жую. Не подобається… Намагаюся не видавати справжніх емоцій.

Рука Аріса, що весь цей час гладить моє коліно,  дуже допомагає мені в цьому. Якщо я скажу, що мені не сподобалося, Влад сильно засмутиться? Не кине в мене тарілку з рибою?

Це правда, я не знаю чого очікувати від цього хлопця та й у принципі, як і від кожного з них... Так незатишно я ще ніде не відчувала себе. Навколо витає напруга і, здається, кожен із присутніх приховує якусь величезну таємницю. Але Владу, я таки вирішую сказати правду:

— Я знаю лише одного «Бога» риби, — кладу вилку на тарілку. Закушую внутрішню частину щоки. Трохи зволікаю перед тим, як закінчити пропозицію: — Гарік приготував би її смачніше.

Брат Аріса, що сидів непомітною тінню зліва, вибухає гоготом, змушуючи мене здригнутися від несподіванки.

— Хто, блядь, цей Гарік? — Влад нахиляється до столу та стискає щелепу, від чого вилиці на його обличчі стають ще гострішими.

— Гарік — це шеф-кухар у кафе, де я раніше працювала. — Відсуваюсь назад, упираючись у спинку стільця. З побоюванням збільшую між ними відстань.

— Владе, заспокойся! Це лише риба, — пирхає Аліса.

— Так, все! Мені це набридло! — блондинка з чорними очима, здається Настя, різко здіймається та виходить з-за столу.

— Куди? — Карпо тягнеться за нею, щоб схопити за руку, але дівчина спритно відступає.

Мені сподобалася ця дівчина найбільше. Від неї віє такою впевненістю та дикою свободою… ніколи не зустрічала таких людей.

— Я хочу випити! — карбує кожне слово, дивлячись Карпу в очі. — Якщо у вас не все гаразд із головою, коли ви вип'єте, то це лише ваші проблеми! Ти п'єш? — дівчина переводить погляд на мене.

— Так! — несподівано швидко погоджуюсь на пропозицію.

— Так? — праворуч оживає Аріс і, підчепивши моє підборіддя, розвертає обличчям до себе.

— Так… — благаючи дивлюсь на нього, помічаючи, як його губи перетворюються на тонку лінію.

— Окей! — опускає руку до шиї та закриває коміром сукні багряний засос. — Вона вип'є. — Дивиться поверх мене, звертаючись до Насті.

— Я допоможу! — Аліса підіймається слідом та завмирає. Тонкими пальцями хапається за віскі, прикриваючи очі.

Влад виростає навпроти неї за лічені секунди. Як по клацанню пальців, змінюється й дбайливо опускає руку на ледве помітний животик, другою, притискає дівчину до себе:

— Все добре? — чується ледь чутний шепіт.

— Так, просто різко встала, — накриває руку свою та цілує в вилицю.

— Не роби так більше! Сядь! — опускає її назад на стілець. — Я сам допоможу Насті.

— Після мене! — гарчить Карп. На його обличчі застигла злість. Підвівшись зі свого місця, нависає над дівчиною. Чіпляє за лікоть та відводить у бік кухні.

За дверним гупанням, чується лайка. Щось летить на підлогу, розбиваючись. Але за нашим столом все залишається як і раніше. Ніхто з присутніх начебто не помічає криків.

— Може, їм допомогти? — кошуся на дверний отвір, за яким зникла пара.

— Навряд чи Арісу сподобається, якщо ти підеш до них третьою. Наскільки я знаю, він проти груповухи. Ти ж не думаєш, що вони там обирають шампанське? — ліниво вимовляє Влад та тягнеться за новою порцією своєї страви.

Від «тонкого» натяку Влада спалахують щоки. Що в нього за жарти такі?

— Самі розберуться, — Аріс стискаючи моє коліно, дивиться на Влада: — Ходімо, покуримо?

— Ходімо! — цілує Алісу у скроню, і йде слідом за брюнетом.

Як тільки ми з Алісою залишаємося на одинці, брюнетка починає заспокійливо говорити:

— Не звертай уваги! — Аліса перекидає наперед темне волосся та відкидується на спинку стільця.

— Вони серйозно... там... це роблять? — не можу вимовити вголос власні припущення.

— Цілком можливо! Настя дівчина без комплексів. І Карпо… це вже давно не той Карпо, якого я знала. З Настею він зовсім злетів з котушок. Але знаєш, я в будь-якому випадку рада за нього.

— Ви з Карпом знайомі?

— Працюємо разом. Він досить потайлива людина, тому можна сказати, що незнайомі. — Усміхається і кладе руки на живіт, погладжуючи. — Про Аріса я дізналася лише рік тому, та й те, якби Карпа не кинули за ґрати…

— За що? — підсуваюся ближче. Мені цікава будь-яка інформація про сім'ю Аріс, особлива така.

— Кого кинули за ґрати?

Хлопці дуже швидко вертаються. Першим заходить до кімнати Влад, зводячи на ні весь наш діалог.

— Що? Які грати? — Аліса швидко перекручує розмову. —  Я Соні розповідаю про те, як тебе приваблює моя вагітність, що ти збираєшся бути присутнім на пологах. Навіть грати зламаєш, якщо тебе закрити…