Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Пси господні, Марчін Швьонтковський 📚 - Українською

Читати книгу - "Пси господні, Марчін Швьонтковський"

87
0
05.07.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пси господні" автора Марчін Швьонтковський. Жанр книги: 💙 Фантастика / 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 35 36 37 ... 112
Перейти на сторінку:
трохи сповільнитися. Тварина явно давно не бачила пристойного корму.

Якийсь час вони йшли мовчки. Стрілець кидав на ченця підозрілі погляди, довше затримуючи погляд на чотках, якими був підперезаний монах.

– Папіст?

Еркісія посміхнувся.

– Християнин, – відповів він. – Але і дійсно, католик.

– Панові не варто йти далі на північ. Там є кілька сіл, які були спалені імператорськими в тому році. Парафіяльний священик теж папіст, нібито і селяни теж, але хамові все одно, як він молиться, коли може помститися католику.

– Дякую за попередження.

– Нема за що. Думаю, з вас досить одного нападу на графській землі.

– Чому ви кажете "папісти"? Руберти теж католики, чи не так?

– Ну, граф, власне, католик. Але шрайєрів у нас хоч залийся.

– Шрайєрів?

– Так, шрейєрів. – Херцбрудер підвів голову, зверхньо глянувши на домініканця. – Євангелісти, які не дозволили своїм панам придушити їх і, всупереч їм, законний звичай сповідують.

– А ви євангеліст?

– Так, – зізнався чоловік, як здалося Еркісії, не без гордості.

Іспанець вважав за краще не продовжувати цю тему, тому змінив її:

– Ці Райси, як я розумію, вони місцева визначна пам'ятка?

– Нічого собі, пам'ятка. Вони були хорошими хлопцями, євреї, три брати. У них був шматок землі, але його забрали, а те, що залишилося, колись вже давно спалили. Тож вони пішли грабувати. Між нами кажучи, вони ніякі не розбійники, дозволяють людям живими уходити, а це нерозумно в цій справі, бо і втекти важче, і помститися може комусь в голову стукне чи вимагати вкрадене назад. Ви, до речі, побачите, бо в моїй хатині, о, бачите дим з димаря, сидить ще один пошкодований.

– І ніхто нічого не робить?

– А хто? Кажу ж вам, у графа більші проблеми, ніж троє дорожніх бандитів.

– А ви?

– А що я? Який сенс мені самому йти проти трьох чоловіків? Загін, що ходив зі мною в лісі, давно забрали до війська, і я теж не під прапором, тільки тому, що граф виклопотав для мене залізний лист спочатку у герцога, а потім у імператорського інтенданта. Комісари з'являються, як сонце з неба, кожні кілька місяців, а я завжди мушу розмахувати папірцем перед їхнім носом. А за таким Райсом вони не приїдуть, бо немає нікого настільки дурного, щоб в хащі за бандитами лізти.

Вони прийшли на лісову галявину. Кроків за п'ятсот від дороги тягнулася вузька стежка, що вела до хатини лісника, добротної, збудованої зі старих великих колод і щільно вкритої соломою. Крім хатини та невеликого сараю з дровітнею, що виблискували новизною, і зваленої, прогнилої конов'язі, на галявині більше нічого не було. Еркісія подивився на хлів, збудований із соснових дощок, таких свіжих, що з них ще капала смола, утворюючи бурштинові бурульки на стінах.

– Так, так, – хихикнув стрілець, ніби прочитавши його думки. Коли він зіскочив з коня, то виявилось, що він напрочуд низький. – Погано збудована хата, погано для війни. Дим з дороги видно. Єдина причина, чому вона досі стоїть, це те, що коли армія йшла, я забрався у ліс, тож не було чого палити. І вони розібрали тільки хлів на дрова.

У Херцбрудера не було тварин, які б зігрівали його взимку, тому в кутку хати була цегляна піч з димарем, але вікон в будинкові не було. Крім печі, тут були дві лавки, понівечений стіл з такою ж понівеченою табуреткою і пара скринь. На стінах висіло кілька мисливських трофеїв. Еркісія подумав, що, мабуть, занадто звик до розкоші. Це зовсім не тому, що всередині було бідненько, хоча насправді так і було – просто, ступивши в коло тепла, він відчув, як замерзли його ноги. Звідси випливала констатація, що він занадто звик до своїх черевиків.

Лише

1 ... 35 36 37 ... 112
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пси господні, Марчін Швьонтковський», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пси господні, Марчін Швьонтковський"