Книги Українською Мовою » 💙 Бойове фентезі » Пазурі Дракона, Kira Night 📚 - Українською

Читати книгу - "Пазурі Дракона, Kira Night"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пазурі Дракона" автора Kira Night. Жанр книги: 💙 Бойове фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 36 37
Перейти на сторінку:
Частина 31. Зустріч з Хамідом

Я увійшла до ресторану і всі погляди звернулися до мене. Довге сріблясте плаття в підлогу, темне волосся, зібране в пишну косу з вплетеними в них сріблястими нитками і пара браслетів на руках, які могли трансформуватися в зброю силою моєї думки. Пройшовши до столика біля вікна я вітально кивнула Хаміду і він підвівся, відсунувши для мене стілець, щоб я сіла.

Ти неймовірно виглядаєш. - сказав чоловік, ніжно поцілувавши мене і я відповіла на поцілунок.

Сівши навпроти, він довго мовчки дивився на мене, а я розглядала його. Він майже не змінився за цей час, та ж ідеально гладка шкіра, манливі губи, грубі жовна коли він злитися на мене, сильне тіло, яке не зробить мені боляче. Хоча тепер я не була в цьому певна. Змінилися лише його очі. Вони дивилися на мене хижо, з іскрами та нотками стали і жорстокості.

Ти голодна? - чемно запитав мене чоловік. Що ж, давай зіграємо у твою гру, я знаю правила і з радістю їх порушу. Я випила б вина. - відповіла я і покликала офіціанта. - Нам пляшку Херес де ла Фронтейра 75-го року та два келихи. - спокусливо посміхнувшись офіціанту, як колись усміхалась Хаміду, сказала я. Зараз, пані. - відповів мені усмішкою офіціант і пішов.

Я помітила як Хамід блиснув очима на офіціанта і трохи посміхнулася.

Як там Саллі з Лорою? Як Амалія? - запитала я. Все добре, Амалія вже дуже доросла. Незабаром її церемонія. - відповів Хамід. Церемонія? - зацікавлено запитала я. Так, я і забув, що ти не в курсі традицій. - чоловік глузливо посміхнувся. - Їй проведуть церемонію, в процесі якої вона помре і вперше переродиться, щоб назавжди залишитись у цьому віці та з силою, яка в неї є зараз. Ти б знала про це, якби хоч іноді приїжджала до Індії до Саллі та Лори. А як там Віктор? - пропустивши його останню фразу запитала я. Все добре, комплекс розвивається. - сказав Хамід, відкинувшись у кріслі.

Підійшов офіціант та налив нам вина, після чого поставив пляшку на стіл.

Бажаєте ще чогось? - ввічливо запитав офіціант. Ні дякую. Нехай нас не турбують. - ніжно погладивши його по руці і знову чарівно усміхнувшись відповіла я, і офіціант швидко пішов. Нариваєшся, Кіро.. — з легким гарчанням сказав Хамід, випивши вино з келиха. Зніми замовлення з мене та моєї команди. – серйозно подивилася я на нього вже без тіні посмішки. Твоєї команди? - сміючись, спитав чоловік, зробивши акцент на першому слові. - А це не команда Джая? Ні. Вони мої. – серйозно відповіла я. - Ти просив – я прийшла. Тепер зніми замовлення. Я просив і раніше. Але ти прийшла лише після того, як підстрелили твого бійця. - так само серйозно сказав Хамід. Ти обіцяв, що знімеш замовлення, якщо я прийду. - все сильніше злячись і з іскорками в очах сказала я. Обіцяв. - він кивнув і дістав телефон. Набравши повідомлення, він прибрав телефон і глянув на мене. - Усі замовлення будуть зняті. Добре. – я відпила вино. - Чого ти хочеш? Тебе. - відповів чоловік, хижо посміхнувшись. І що тобі потрібно від мене? – я уважно дивилася на чоловіка. Відповіді. - відповів він, дивлячись мені в очі. Відповідей я не дам тобі. - сказала я і пригубила келих. Кіро.. - Чоловік похмуро глянув на мене. - Тобі було погано зі мною? Ні. - чесно відповіла я. - Роки, проведені з тобою, були найкращими в моєму житті. Тоді чому..? - задав він питання, що висіло в повітрі. - Чому ти пішла? Чому залишила мене одного? Хамі.. - я опустила очі. Кіро, відповідай! - загарчав він і я побачила вогонь у його очах.

Вставши і м'яко підійшовши до чоловіка я ніжно поцілувала його. Він відповів на поцілунок, підхопив мене на руки і виніс із ресторану, не відриваючись від моїх губ.

Зайшовши в номер готелю, він кинув мене на ліжко і почав повільно роздягатися, дивлячись на мене палаючими очима. Підійшовши до мене чоловік різким рухом зірвав з мене сукню і вп'явся жадібними поцілунками в моє тіло.

 

За кілька годин я лежала в обіймах коханого чоловіка і вдихала його запах, намагаючись запам'ятати його. Хамід гладив мене по волоссю, посміхаючись і міцно притискав до себе.

Тобі потрібно в душ… - тихо сказала я. Не хочу тебе відпускати .. - відповів мені чоловік і притиснув міцніше. Іди .. - я м'яко відсторонилася. - Я буду тут. - збрехала я.

Подивившись мені у вічі чоловік поцілував мене у лоба і пішов у ванну. Я важко зітхнула, на душі кішки скербли, але треба було йти. Зібравшись з думками я встала з ліжка і швидко одягла сукню, яка на мені трансформувалася в спорядження із укріпленими пластинами з вібраніуму. Раптом підлога номеру затремтіла і я почула сильний вибух унизу, за яким пішов ще один поштовх. Схопивши єфеси, я побігла до дверей.

Кіра! - з ванни вибіг стурбований Хамід і побачивши мене в його очах загорівся вогонь. - Зупинися! - загарчав він.

Я винувато подивилася на нього, але все ж таки вибігла з номера і побігла вниз. Відчинивши двері холу я побачила знайомі обличчя і зупинилася.

Ендюсе, солоденький, ти чого бузиш. - запитала я, оглядаючи його і групу найманців, яких точно бачила до цього на базі Джая. А ось і винуватиця торжества. - посміхнувся Ендрюс і кинув у мене ніж, від якого я з легкістю ухилилася. – На блядки приїхала? А де ж твій йобар, злякався? Фу, як грубо. - я не поспішала нападати, а лише повільно йшла по колу, уважно вивчаючи супротивників. - Ти забув мій урок манер? О, я тобі цей урок манер запхну по самі гланди, поки ти подихатимеш. - він багатозначно взявся за пах, на що я закотила очі. Кіра! - з дверей вибіг Хамід і остовпів, дивлячись на групу найманців.

Недовго думаючи один із найманців запустив у нього снаряд із отруєними голками, на що здивований чоловік зреагував надто повільно. Рванувши до нього я ногою відштовхнула Хаміда назад у двері, поваливши на підлогу і прийняла удар.

Яка дурна та самовіддана смерть. - сміючись відповів Ендрюс, ідучи в мій бік. - Якраз підходить для такої дурепи як ти. ‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 36 37
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пазурі Дракона, Kira Night», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пазурі Дракона, Kira Night"