Книги Українською Мовою » 💙 Підліткова проза » Сонце, молодість, салют, Світлана Бонд 📚 - Українською

Читати книгу - "Сонце, молодість, салют, Світлана Бонд"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сонце, молодість, салют" автора Світлана Бонд. Жанр книги: 💙 Підліткова проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 35 36 37 ... 130
Перейти на сторінку:

Тож віддала дві єдині купюри - така ціна в кожному закладі, і попросила поворожити.

- Отже, що вас цікавить? - таємничим голосом запитала Христина Вікторівна, сидячи за столом навпроти клієнтки.

- Не хочу питати щось конкретне, можна дізнатися, що на мене чекає цього року?

- Спробуймо.

Христина почала свої ритуали. Перемішати карти, навести на Інгрід, попросити зрушити частину колоди. А далі як зазвичай. Три карти. Ще три. І ще. Минуле, сьогодення і майбутнє.

Довго пояснювати минуле Христина не стала, коротко розповіла, що, ймовірно, Інгрід вважала своє життя невдалим, а булінг було видно навіть тут, у цьому нічого дивного. Коли виникла підозра, що в Норвегії, де Інгрід провела все дитинство, їй подобалося більше, вона не стала заперечувати. Це правда. Після такого довіра до карт зростала.

- Ти вже вирішила, куди хочеш вступати, - дивлячись в очі, здогадалася Христина. - Тільки твої батьки проти. Батько, напевно. Каже, самій приймати рішення, але дуже рекомендує щось серйозне. На кшталт юридичного чи економічного. А чого хочеш ти?

- Малювати, - несподівано зізналася Інгрід. - Я в дитинстві ходила на гурток, потім сама намагалася, але це ні до чого не привело. Переїхавши сюди, батько записував мене до репетиторів, щоб точні науки вчила і мови. Але мені воно не подобається. Хіба я зобов'язана слухати батьків, щоб вижити в цьому світі?

Христина постукала по картах.

- Деякі й з десятком освіт не можуть пробитися. Це від людини залежить. Від її прагнень. Але ти зможеш. Ти часто добиваєшся, чого хочеш. Тобі просто з колективами не щастить. Скоро все зміниться.

Прийшла черга до останніх трьох карт.

- Не хочу впливати на твій вибір, але куди б ти не пішла, у тебе все вийде. Вирішувати тобі. Малювання можна поєднувати з вибором батьків; якщо вже зовсім не хочеться, то бунтуй. Вони зрозуміють. І те, що тебе турбує зараз, скоро припиниться, може навіть у наступну зміну.

- Цікаво, - Інгрід прокоментувала останню фразу.

- Може своє кохання зустрінеш, - припустила вожата. - Чи той хлопець із переписки воно і є?

- Ще не знаю, ми друзі.

- Друзям таке не скидають. А що як у нього з'явиться дівчина, чи вже є? Або ти когось знайдеш? Ваше специфічне спілкування припиниться?

- Я не думала про це...

- Гаразд, самі розберетеся.

Щаслива від почутого, Інгрід залишила бесідку і відкрила в інстаграмі листування з інтернет-другом, якому вона не писала з учорашнього дня.

Oransje: Уявляєш, мені сьогодні вперше ворожили. Я майже повірила, що моє життя складеться ідеально. А може вона просто не хотіла мене засмучувати.

Відповідь прийшла за кілька хвилин:

Rorik: Думаю, так і буде. Просто вір у себе:)

В іншій частині табору Діана сиділа біля бесідки з імпровізованим мольбертом й альбомним аркушем і малювала дівчинку з п'ятого загону. Сьогодні її послуги особливо цінні; навіть черга була, враховуючи, що для такої кількості замовлень надто мало рук. 

Коли Аліса пішла пояснювати дітям правила карткової гри, до бесідки підійшов Вадим. Дочекався, поки Діана віддасть дівчинці малюнок, і тільки після цього подав голос:

- Чув, тут портрети малюють, - він сів на стілець. - Ну, починай.

- Покажи банкноти, - зажадала вона. Побачивши, що він не знущається, а справді вирішив витратити єдині гроші тут, почала ставитися до нього з повагою. - У випадку з тобою можу тільки карикатуру.

- Решту ж ти нормально малюєш.

- Я - художник. Я так бачу.

Вадим не став сперечатися і завмер в одній позі. Розслаблено відкинувся на спинку стільця і, злегка піднявши підборіддя, втупився на неї. Діана взяла олівець до рук і почала робити легкі штрихи, намагаючись дивитися на нього якомога рідше. Куди завгодно, тільки не в очі, бо він у саму душу дивився і не дозволяв сконцентруватися.

- Заплющ очі, - наказала вона.

Вадим послухався.

Діана продовжила рішучіше. Зобразила гострі вилиці, темне волосся відкинуте назад, густі брови, ледь помітний шрам на лобі. Настав час повернутися до найскладнішого.

- Відкривай, - видихнула вона.

Далі зазирнути в очі, запам'ятати якомога більше деталей, перенести на папір, повторити знову і знову, ігноруючи гуркіт власного серця. Не виходило його малювати, своїм поглядом він викликав ледь помітне тремтіння. Хоча очі в нього гарні. Карі, на сонці здавалися світлішими ніж зазвичай.

Спостерігаючи за її невдоволенням, Вадим усміхнувся. Ямочки на щоках зовсім збивали з пантелику, адже вона їх не малювала.

- Замри!

Він стер усмішку і знову подивився на неї.

Діана поспішала, як ніколи. Хотілося швидше покінчити з його глузуваннями й взятися за наступне замовлення. Але, як на зло, вже нікого не було, мабуть, вирішили, що це надовго і вибрали собі інший спосіб витратити гроші.

1 ... 35 36 37 ... 130
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сонце, молодість, салют, Світлана Бонд», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сонце, молодість, салют, Світлана Бонд"