Читати книгу - "Троянди, Мері Горн"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Чоловік знизив плечима сідаючи на диван.
- А що сталося? Це питання мав би задавати я. Все ж таки це ти прийшла до мене у позаробочий час а не я до тебе.
Я так само закотила очі.
- Ти чудово знаєш про що я. Що вчора такого сталося? Я б мала на тебе злитися а у висновку ти холодний до мене.
- Тебе турбує моє ставлення до тебе? - спитав він піднявши брови.
Я важко проковтнула а тоді видихнула.
- Не знаю. Тобто...не подумаю що я вказую як тобі ставитися до мене. Ти мій начальник і сьогоднішній тип розмови якраз і був нормальним. Але...не твоїм. Всі попередні дні ти інакше говорив і ставився а сьогодні був такий, наче я тебе вбити хотіла і наче я взагалі якийсь там цуцик якого нікому не треба.
Артем вадко видихув а тоді потер свої очі.
- Вибач, якщо можливо був грубим. Просто, вночі не виспався і ранок не задавася ще й батько сказав що приїде і я...просто розбісився на всіх і все. Ти не маєш до цього жодної причетності.
- Можна? - спитала я вказуючи на місце біля нього.
- Так, звичайно ж. Що там в тебе не сходиться?
Я сіла біля чоловіка але папку до рук не взяла і він запитально підняв брови.
- Ну, ти сказав що і так втомлений тому я не хочу набридати тобі роботою. Та й...якщо чесно то я знаю чому там дещо не сходиться, - я прикусила нижню губу а чоловік хмикнув.
- Навіщо тоді приїхала?
Я посміхнулася а тоді відповіла.
- Прозвучить по дурному, але просто хотіла вияснити причину твоєї поведінки.
Я обійняла себе адже в кімнаті чомусь було холоднувато.
- В тебе тут так холодно. Ти не змерз?
Я знову глянула на голого Артема. Чомусь було дивно і незручно.
- Мені навпаки жарко, тому я і кондеціонер включив.
Я нахмурилася а тоді поставила свою руку на його чоло.
Чоловік потягнувся до пульта вимикаючи скоріше за все прилад.
- В тебе гарячка. Є градусник?
- В аптечці здається був. Я якраз його і шукав доки не почув дзвінок.
Я піднялася і підійшла до коробочки на столі. Шукаючи потрібний предмет перебирала ліки. Нарешті взявши його повернулася до Артема і простягнула йому.
- В тебе є малина? - спитала я.
- А ти збираєшся мене лікувати? - Артем посміхнувся кутиком губ спираючись на спинку дивану.
- Ну, якщо не виженеш то я не проти. До того ж ти скоріше за все застудився як ніс сумку мого батька з машини. Я казала тоді що промокнеш і захворієш.
Артем скривився.
- Взагалі то це я казав.
Я склала руки на грудях.
- Не важливо.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Троянди, Мері Горн», після закриття браузера.