Читати книгу - "Проти моєї волі , Верона Дарк"

Ранок був хмарним, мов натяк на біду. Лоліта тільки-но встигла прибрати кухню, коли пролунав дзвінок. На екрані — Костя.

— Привіт, — його голос звучав нервово, але переконливо. — Мені треба з тобою поговорити. Це… важливо. Про Адама.

— Костю, я не знаю… Мені якось не зручно, — Лоліта сумнівалася, але в голосі Кості щось було тривожне.

— Послухай, — різко перебив він, — якщо тобі не байдуже на шлюб — приїдь. Це не про мене, це про вас. Повір, я не дарма тобі дзвоню.

Після короткої паузи Лоліта зітхнула.

— Гаразд.

---

У квартирі Кості панувала тиша. Він зустрів її з натягнутою посмішкою, запросив до вітальні. На столику стояли чай і печиво. Вони говорили. Костя говорив багато — про те, як змінився Адам, як йому не вистачає уваги, що Лоліта стала холодною...

— Випий чаю, будь ласка, — мовив Костя. — Я додав ромашки. Вона заспокоює.

Лоліта нерішуче ковтнула кілька ковтків. Через кілька хвилин її голова почала хилитися. Очі важчали.

— Щось... дивне... — прошепотіла вона й заснула прямо на дивані.

Костя, похмурий і розгублений, обережно переніс її у спальню. Серце калатало, мов перед зрадою самому собі. Він не знав, наскільки далеко зайде Христина. Але назад дороги вже не було.

---

Тим часом телефон Адама вібрує. Анонімне повідомлення:
"Твоя дружина зараз в ліжку з твоїм найкращим другом. У Кості. Перевір сам."

Його обличчя перекосилося від гніву. Не думаючи ні секунди, він рвонув із дому, як навіжений.

Через пів години він стояв біля дверей Кості. Не стукаючи, влетів усередину.

— Костя?! — закричав він.

Відчинивши двері до спальні, він застиг на місці. На ліжку — оголена Лоліта. Вона спала глибоким неприродним сном. Постіль зім’ята. Поруч — чоловічий халат.

Адам поблід, у грудях усе похололо.

— Ні... — прошепотів він, стискаючи кулаки.

Погляд зупинився на Лоліті — беззахисній, спокійній, ніби відстороненій від тієї катастрофи, в яку її вкинули.

У його серці щось обірвалося.