Читати книгу - "Коли сонце було богом"

Взагалі ж тварини в єгипетській релігії відігравали дуже важливу роль. У найстародавніші часи боги виступали під личиною корови, барана, сокола, ібіса, шакала, крокодила, кота, вужа тощо. Згодом їм почали надавати вигляду людей, зберігаючи поки що голови тварин, і тільки багато пізніше постаті богів стали цілком людські.

Марієт зробив і ще одне відкриття, так само важливе для єгиптології. Поблизу Алеї сфінксів археолог викопав дуже стару скельну гробницю можновладця і великого багача на прізвище Ті, яка належить до того часу, коли виникли піраміди Хеопса, Хефрена й Мікеріна[34] Гробниця була геть знівечена, але на її стінах збереглися фрески, які мають величезну наукову цінність, бо вони вперше дали нам можливість ознайомитися з способом життя й суспільним ладом єгиптян.

Можновладця і багача Ті зображено завжди в три або чотири рази більшим за інших людей. Він гордо й владно височить над ними, як пан над рабами. Ми бачимо, як-він розмовляє з родиною, полює в молодих папірусових заростях, стоїть на Палубі корабля й дивиться на веслярів.

Ось селяни, яких привели на вірьовках, складають данину, в іншому місці бачимо довгі ряди покірно похилених рабів, а біля них вимахують батогами наглядачі. Ці малюнки розповідають про суспільні відносини в Стародавньому Єгипті краще, ніж багато прочитаних пізніше написів.

Не меншу пізнавальну цінність мають малюнки, на яких зображено трудівників. Ми бачимо тут селян, які тіпають льон, косять, молотять, віють зерно; погоничів ослів, кораблебудівників, дроворубів, золотарів, каменярів, лимарів, різьбярів і митців-скульпторів. Всі вони працюють у володіннях багача Ті, отже, можна дійти висновку, що маєтки тодішніх можновладців становили окремі економічно незалежні господарства, які виробляли майже все для своїх потреб.

Заслугою Огюста Марієта є й те, що він заснував у Каїрі Єгипетський музей. Будучи директором цього музею, вчений успішно боровся проти гендлю пам’ятками старовини; завдяки йому прийнято закон, що не давав можливості повністю обібрати Єгипет, повивозивши з нього всі цінні старожитності. Саме його зусиллями пояснюється те, що сьогодні вивозити з Єгипту археологічні знахідки можна тільки у виняткових випадках, звичайно ж археологи повинні віддавати їх до Єгипетського музею. Тому в Каїрі зібрано тепер найбільші колекції, які дають багатий матеріал для наукових досліджень у галузі історії, культури й звичаїв народу Стародавнього Єгипту.

ТАЄМНИЦІ ПІРАМІД

Серед археологів XIX століття видатним єгиптологом заслужено можна назвати також англійського вченого Уїльяма Матью Фліндерса Петрі, який, починаючи з 1880 року, протягом 46 літ досліджував головним чином піраміди.

Величезні споруди у формі пірамід — «гори фараонів», як їх називали араби, — виникли в період панування третьої й четвертої династій фараонів, тобто майже чотири з половиною тисячі років тому. З найдавніших часів вони приваблювали багато поколінь мандрівників, викликаючи подив і майже забобонний страх своїми величезними розмірами й суворою архітектурою.

Про піраміди знали тільки те, що колись у них були мумії могутніх володарів Єгипту. Невідомо було навіть, коли виникли ці піраміди, які точно їхні розміри. Про них ходили найрізноманітніші легенди й розповіді. В їхніх формах і пропорціях дошукувались відбитків астрономічних знань жерців і навіть містичних віщувань про майбутню долю людських поколінь.

І якщо сьогодні ми вже знаємо про піраміди більше, то це завдяки багатолітній терплячій праці Петрі. 1880 року вчений уперше опинився біля пірамід у місті Гізі. Умови, в яких він розпочав свою роботу, вимагали від нього справжньої самопожертви. Коштів у нього було дуже мало, і про те, щоб найняти помічників та спорудити барак, де можна було б поселитись і спокійно працювати, не доводилося й думати. Отож учений влаштувався в порожній скельній гробниці, спав на сіннику, готував собі їжу на спиртівці й при тьмяному світлі гасової лампи, яка немилосердно чаділа, писав свої нотатки.

Як тільки наставала ніч і спека трохи спадала, він зовсім роздягався і йшов усередину заплутаних коридорів та могильних склепів. У піраміді була страшенна задуха. Петрі не міг лишатися там довше ніж одну-дві години. Він квапливо рисував схему розташування коридорів і копіював стінні написи. З таких прогулянок учений повертався звичайно мокрий од поту, голова в нього боліла, очі від утоми наливалися кров’ю. Та, незважаючи на все це, він одразу ж сідав на землю й доповнював ще незакінчені ескізи. Жаркими днями Петрі спав у своїй норі до самісінького вечора, коли прохолода знову давала можливість приступити до роботи.

Досі археологи налічили вісімдесят пірамід, більшість яких знайдено зруйнованими — адже протягом багатьох століть феллахи навколишніх сіл брали з них будівельний матеріал. Фараони будували піраміди на західному боці Нілу, в сусідстві з найстародавнішою столицею Єгипту — містом Мемфіс, розташованим на межі Верхнього й Нижнього Єгипту.

Особливо славнозвісні три піраміди: Хеопса, Хефрена й Мікеріна. Найбільша з них — піраміда Хеопса — має висоту 146 метрів, а бік її квадратної основи сягає 230 метрів. Піраміда складається з 2 300 000 кам’яних блоків, а кожен блок важить пересічно 6 000 кілограмів.

Геродот твердить, що піраміду будували двадцять років і що тільки підвозили будівельний матеріал сто тисяч селян, яких щороку приганяли сюди на три місяці, коли розливався Ніл і всі роботи в полі припинялися. Крім того, там, як це можна уявити з руїн бараків, постійно працювало близько чотирьох тисяч ремісників — мулярів, каменярів, різьбярів тощо.

Перед цією пірамідою й донині стоїть величезний сфінкс, витесаний з монолітної кам’яної брили в період панування одного з наступників Хеопса. Постать лева з людським обличчям, що лежить сповнений таємничої задуми, мала символізувати необмежену могутність єгипетських володарів. Статуя справляє глибоке враження вже хоча б своїми розмірами: заввишки вона 20 метрів, а завдовжки — 73.

Піраміди стоять посеред голої пустелі й мають тепер дуже сумний вигляд. Гладеньких вапнякових або гранітових плит, якими облицьовано піраміди, здебільшого вже немає — їх позривали на будівельний матеріал, а ті, що лишилися, посіріли, піщані бурі зробили їх шорсткими, нерівними.

Не те було за їхньої молодості. Перенесімося в ті далекі часи, й ми побачимо їх в іншому оточенні. Біля кожної піраміди, огородженої прикрашеним муром, стояв звичайно гарний храм з колонами й портиком; тут жерці правили службу по мертвому фараонові й дбали про його «щоденні потреби», ставлячи перед статуєю посуд з наїдками та напоями.

Придворні сановники вважали за найбільшу для себе шану здобути право на посмертний спочинок біля самої піраміди. Ось