Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Енн із Шелестких Тополь 📚 - Українською

Читати книгу - "Енн із Шелестких Тополь"

1 162
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Енн із Шелестких Тополь" автора Люсі Мод Монтгомері. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 35 36 37 ... 75
Перейти на сторінку:
Та й Енн — то не ім’я для бурундука. А ще ж то може бути хлопчик-бурундук. Бурундуки такі милі, правда? Але Жінка сказала, що вони гризуть корені трояндових кущів.

— Не дивно, — відказала я.

Я запитала Кетрін Брук, де вона збирається провести літо. Вона відповіла дуже скупо:

— Тут. А ви гадали, де?

Я відчувала, що мушу запросити її до Зелених Дахів, та не змогла. Хоча вона б не поїхала, мабуть. А якби й поїхала, то злостивістю своєю зіпсувала б мені всі канікули. Та як подумаю, що вона ціле літо нидітиме сама в тім жахливім пансіоні, мене починає гризти сумління.

Позавчора Димко приніс у дім живого вужа й поклав на підлогу в кухні. Якби Ребекка Дью могла пополотніти, то пополотніла б.

— Це була остання крапля! — вигукнула вона.

Останнім часом Ребекка Дью така дратівлива, бо мусить повсякчас оббирати із троянд великих зеленкуватих жуків і топити їх у гасі. Вона каже, що у світі розвелося аж надто багато комах.

Нора Нельсон та Джим Вілкокс одружаться у вересні. Дуже скромно — без метушні, гостей та дружок. Нора каже, що це єдиний спосіб уникнути тітки Нишпорки, а запрошувати її вона не хоче. Але я буду присутня — начеб як неофіційно. Нора запевняє, що Джим так і не повернувся б до неї, якби не та моя лампа у віконці. Він хотів був продати свою крамничку й поїхати геть на захід. Ох, подумати лиш про всі ті шлюби, котрі я нібито влаштувала!

Саллі переконана, що Нора й Джим увесь час сваритимуться, але так їм буде краще, ніж жити в злагоді з кимось іншим. Та я не думаю, що вони сваритимуться…

постійно. Здебільшого всі наші прикрощі стаються від непорозуміння. У нас із тобою воно теж було так довго…

Добраніч, коханий. Твій сон буде солодкий, якщо це залежить від побажань навіки твоєї.

P.S.: Останнє речення — це точна цитата з листа бабусі тітоньки Четті».

Рік другий

1

Шелесткі Тополі,

Примарний провулок

14 вересня

«Як важко змиритися з тим, що два наших прекрасних місяці позаду. Адже вони були прекрасні, правда, коханий? І тепер лишається всього два роки до…

(Кілька абзаців пропущено).

Та приємно було й повернутися в Шелесткі Тополі — до моєї власної башти, до мого власного крісла й мого власного височенного ліжка… і навіть Димка, що ніжиться в останніх променях літнього сонця на підвіконні в кухні.

Удови втішилися, побачивши мене, а Ребекка Дью дуже щиро сказала: „Як добре, що ви повернулися“. Маленька Елізабет відчуває те саме. Ми так радо зустрілися біля зеленої хвіртки.

— Мені було трохи лячно, що ви потрапите в Завтра раніше, ніж я, — мовила Елізабет.

— Гарний вечір нині, правда? — сказала я.

— Де ви, там завжди гарний вечір, панно Ширлі, — відповіла маленька Елізабет.

Який розкішний комплімент!

— Як ти провела літо, мила? — запитала я.

— У роздумах, — тихо відказала Елізабет, — про все те добре, що станеться в Завтра.

Потім ми пішли до моєї башти читати оповідання про слонів. Зараз маленьку Елізабет дуже цікавлять слони.

— Навіть саме слово „слон“ таке врочисте, правда? — серйозно мовила вона, сперши за звичкою підборіддя на обидві руки. — Я хочу, щоб у Завтра було багато слонів.

Ми позначили парк слонів на нашій мапі чарівного краю. І не всміхайся так зверхньо й погордливо, Гілберте, як ти напевне всміхнешся, прочитавши це. У світі завжди будуть казки. Він не зможе без них існувати. І хтось мусить вигадувати їх.

Приємно було й повернутися до школи. Хоч Кетрін Брук і не стала нітрохи привітніша, зате учні, здається, раді мене бачити, а Джен Прінгл просить допомогти їй зробити з фольги німбики для янголів до концерту в недільній школі.

Навчальна програма цього року видається мені цікавішою за попередню. У ній тепер є новий предмет — історія Канади. Завтра я мушу прочитати маленьку „лекційку“ про війну 1812 року. Так дивно читати історії давніх воєн — подій, котрі ніколи більше не повторяться. Я сподіваюся, що для всіх нас ті „битви днів минулих“ будуть лише предметом академічного інтересу. Неможливо уявити собі, щоб у Канаді знову розв’язалася війна. Я щаслива, що той історичний період давно завершився.

Ми хочемо відновити діяльність нашого драматичного гуртка, і для цього збиратимемо гроші по всіх родинах, де є школярі. Льюїс Аллен та я взяли на себе Доліш-роуд, і цієї ж суботи обійдемо тамтешніх мешканців. Льюїс надіється вбити двох зайців, бо він бере участь у конкурсі на найкращий фотознімок фермерського будинку від журналу „Сільський дім“. Винагорода становить двадцять п’ять доларів, і це означатиме, що Льюїс зможе купити собі нове пальто й костюм — а вони ж йому так необхідні. Усе літо він пропрацював на фермі, а тепер знову платить своїм господарям за кімнату хатньою працею й тим, що прислуговує за столом. Певне, це йому нестерпно, та він ніколи про це й словом не похопився. Мені подобається Льюїс — рішучий, завзятий хлопчина, що так чарівно шкіриться замість усмішки. Він забагато працює — торік я боялася, щоб він, бува, не захворів од перевтоми. Утім, літо на фермі, здається, трохи зміцнило його. Наступної весни він закінчує школу й сподівається пройти річний курс у Королівській учительській семінарії. Цього року вдови хочуть якнайчастіше просити його до нас на недільні вечері. Ми з тітонькою Кейт уже обговорили, як можна це влаштувати — я наполягла, що платитиму більше за своє прожиття в їхнім домі. Умовляти Ребекку Дью ми, звісно, і не намагалися. Я просто поцікавилася в тітоньки Кейт у її присутності, чи зможемо ми бодай двічі на місяць кликати до нас на недільні вечері Льюїса Аллена. Тітонька Кейт холодно відказала, що цього вони дозволити собі не можуть, бо й так запрошують у гості по неділях самотніх дівчат.

Ребекка Дью страдницьки заголосила:

— Це була остання крапля! Так зубожіли, що не можемо хоч зрідка годувати бідного, сумлінного, працьовитого хлопця, який прагне здобути освіту! Та ви за печінку для Цього Кота більше платите, а він чи не лусне вже од тих харчів! Платіть мені на долар менше, проте кличте Льюїса.

Удови пристали на цю палку проповідь. Льюїс приходитиме до нас — без жодних збитків для Димка чи Ребекки Дью. Мила Ребекка Дью!

Учора надвечір тітонька Четті тайкома прийшла до мене в башту й розповіла, що хоче купити собі розшитий бісером чепець, але тітонька Кейт заявила, що вона

1 ... 35 36 37 ... 75
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Енн із Шелестких Тополь», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Енн із Шелестких Тополь"