Читати книгу - "Мудакам тут не місце"

Звісно ж, і заради вашого власного психічного здоров’я, і заради здоров’я ваших жертв, а також задля приведення людей до тями усі скарги та інші зусилля, спрямовані на отримання того, на що ви заслуговуєте, належить здійснювати для початку коректно. Щоправда, бувають випадки, коли нагнітання злостивості й навіть стратегічне застосування спалахів гніву видається єдиним методом, який спрацьовує. У 1990-ті роки я вивчав роботу телефонних колекторів зі стягнення боргів. Я довго прослуховував їхні дзвінки, пройшов тижневе навчання і провів близько двадцяти годин за власними колекторськими дзвінками людям, які перестрочили свої платежі за кредитними картками «Віза» і «МастерКард».

У колекторській організації, яку я досліджував, нас навчали, що не існує жодних підстав «накидатися» на вороже налаштованих боржників, оскільки вони й так уже доволі зневірені. Завдання полягало в тому, щоб заспокоїти їх і привернути увагу до оплати рахунку. І навпаки, нас учили «нападати» на боржників, які видавалися надто спокійними чи байдужими до своїх перестрочених платежів.

Досвідчені колектори застосовували жорсткий і напружений тон у розмові з боржниками, які, схоже, не були «досить стурбовані» з приводу своїх протермінованих рахунків. Колектори висловлювали (законні) погрози на зразок: «Ви хочете колись купити будинок? Ви хочете колись купити автомобіль? Якщо так, вам краще заплатити прямо зараз». Найкращі колектори поводилися злостиво з приємними, миролюбними чи помітно байдужими боржниками, бо це допомагало створити атмосферу «сигналу тривоги» і відчуття «нагальності».

Також трапляються випадки, коли люди виявляються настільки нетямущими чи некомпетентними або поєднують ці дві якості, що єдиний спосіб створити достатньо дієвий аварійний сигнал — продемонструвати стратегічний спалах гніву. Навіть ті з нас, хто не вважає напади люті основним професійним умінням, інколи все ж вдаються до істерики, коли ніщо інше не спрацьовує. Розгляньмо випадок, який трапився зі мною і моєю родиною влітку 2005 року, коли ми летіли рейсом «Ейр Франс» додому з Флоренції з пересадкою в Парижі. Коли ми приїхали до аеропорту у Флоренції, агент «Ейр Франс» повідомила, що не може видати нам посадкові талони для сегменту Париж–Сан-Франциско (згодом інші працівники «Ейр Франс» сказали нам, що вона могла б це зробити, але, «ймовірно, їй було просто ліньки»). Наш рейс до Парижа прибув із таким значним запізненням, що ми мали менше тридцяти хвилин для довгого переходу через величезний аеропорт, проходження через кілька контрольно-пропускних пунктів і отримання п’ятьох посадкових талонів.

Ми дісталися до трансферної стійки за 15 хвилин до вильоту. За нею стояли, мабуть, із восьмеро працівників, і не було жодної черги, лише співробітники авіакомпанії, що розмовляли між собою. Витративши кілька хвилин на чемні намагання привернути їхню увагу до нашого становища, я повернувся до дружини й дітей і повідомив: «Я змушений почати кричати на них; у мене немає вибору, і я припиню це, лишень вони почнуть нас обслуговувати». Отже, я почав просто лементувати, що наш літак спізнився, нас погано обслужили, і що вони мусять негайно допомогти нам. Я поводився справді галасливо й агресивно. Нарешті, дійсно звернувши увагу на нашу проблему і зрозумівши, як сильно ми запізнюємося, працівники аеропорту заметушилися. Щойно вони почали допомагати, я замовк, відійшов від стійки і вибачився перед своїми дітьми, пояснивши їм ще раз, що то був стратегічний спалах гніву. Після цього моя спокійна, люб’язна і розважлива дружина почала з ними приязно теревенити (таким чином, у цій ситуації теж було щось від прийому «хороший коп — поганий коп»). Тим часом співробітники авіакомпанії швидко роздрукували посадкові талони, показали наш вихід на посадку і сказали: «Біжіть якомога швидше, ви можете встигнути». Ми ледь добігли, та все ж устигли.

Згадуючи цей досвід, я й досі не маю гадки, що ще міг би зробити, аби змусити цих байдужих і нетямущих співробітників «Ейр Франс» звернути увагу на наше складне становище. Допоки я не почав репетувати, вони поводилися так, наче ми — порожнє місце.

Висновок: деякі чесноти мудаків реальні, та здебільшого це небезпечні ілюзії

Гірка правда полягає в тому, що все-таки існують випадкові переваги в поведінці мудака. Вивільнення вашого внутрішнього мерзотника може допомогти вам здобувати владу, перемагати суперників, залякуванням стимулювати підвищення продуктивності праці й приводити нетямущих і некомпетентних людей до тями. І, звісно, відплативши іншому мудакові, ви можете відчути задоволення і навіть зміцнити вашу психіку.

Існують й інші позитивні аспекти. Ось ще одне виправдання поведінки мудака: коли хочете, щоб вас залишили в спокої: чи через те, що маєте виконати нагальну роботу, чи просто вам набридло мати справу з іншими людьми — люті погляди, крики й інші форми роздратування стануть чудовими прийомами, щоб відігнати геть небажаних задирак. Протягом багатьох років я помічав, що викладачі Стенфордського університету, які бурчали на відвідувачів, схоже, без проблем постійно працювали в своїх кабінетах, тимчасом як ті, хто вітав кожного незапланованого відвідувача з посмішкою, приймали постійний потік студентів, співробітників і колег. Прийом «хороший коп — поганий коп» тут також спрацьовує. Кілька років тому у мене була співавторка, яка зазвичай схрещувала руки і з відкритою неприязню поглядала на відвідувачів, що стукали у двері мого кабінету, коли ми працювали. Ті відвідувачі швидко зрозуміли натяк моєї співавторки і дуже довго не наважувалися тинятися поблизу; насправді вони рідко стукали знову. Унаслідок її нетовариських дій усі ті відвідувачі вважали мене приємною людиною, водночас я ще й зміг учасно завершити роботу!

Я узагальнив основні уроки, що випливають із цього розділу, в короткому описі. Якщо ви хочете стати найкращим мудаком, яким можете бути для себе і для вашої організації, дивіться пам’ятку «Чи хочете ви бути ефективним мудаком?». Однак маю застерегти вас, як і на початку, що ідеї, викладені в цьому розділі, небезпечні за своєю сутністю. Люди, які є справжніми мерзотниками, можуть використовувати ці уявні чесноти для виправдання і возвеличення своїх ницих учинків. Величезна кількість свідчень (див. у другому розділі) підтверджують, що мудаки, а особливо сертифіковані мудаки, заподіюють набагато більше шкоди, ніж приносять користі.

Чи хочете ви бути ефективним мудаком?

Пам’ятка

1. Прояви гніву, навіть злостивості, можуть бути ефективним методом для захоплення й утримання влади. Видирайтеся на вершину піраміди, розштовхуючи ліктями ваших колег геть з дороги за допомогою проявів гніву, а не засмученості, або відпрацьовуйте «генеральський погляд», як у Джорджа Паттона.

2. Злостивість і залякування особливо ефективні для підкорення суперників. Наслідуйте поведінку легенди бейсболу Тая Кобба і досягніть успіху, вдаючись до сварок, знущань, принижень, погроз і психологічного тиску на ваших суперників.

3. Якщо ви принижуєте своїх підлеглих, щоб мотивувати їх, чергуйте це, принаймні деколи, із похвалою та заохоченням. Чергуйте батіг із пряником: контраст між ними зробить ваш гнів сильнішим, а вашу рідкісну доброзичливість приємнішою.

4. Створіть «токсичний тандем». Якщо ви вирізняєтеся злостивістю, об’єднайтесь із кимось, хто здатний заспокоювати людей, згладжувати наслідки ваших безчинств і отримувати прихильність та працелюбність від людей, позаяк вони вдячні зазвичай «хорошому копу». Якщо ви «надто добрі»,