Читати книгу - "Мудакам тут не місце"

Залякування також є частиною гри в спорті, особливо в футболі, боксі та регбі, де перемога полягає у здобутті фізичної переваги над суперниками. Проте воно також допомагає людям досягнути успіху в тих видах спорту, де фізичне домінування є менш явним, як-от у бейсболі. Видатний аутфілдер Тай Кобб, один зі світочів Галереї слави бейсболу, був, мабуть, найвідомішим із тих, хто досягнув панівного становища шляхом знущань. Ернест Гемінґвей охарактеризував його жорстко, утім справедливо: «Тай Кобб, найвидатніший із усіх бейсболістів і цілковите лайно з-поміж людей». Він грав упродовж 1904–1928 років, за всю спортивну кар’єру здійснивши понад 4000 влучних ударів і досягнувши середнього результату як гравець нападу з коефіцієнтом 0,367. Кобб був знаний тим, що травмував суперників і влаштовував бійки з товаришами по команді, суперниками і практично зі всіма іншими, з ким стикався на ігровому полі та поза ним. Біограф Ел Стамп описав інтерпретацію Коббом правил бейсболу: «Дайте мені розвернутися, інакше отримаєте травму». Стамп розповів, які наслідки таке тлумачення мало для гравця на ім’я Білл Барбо, який намагався перешкодити переміщенню Кобба на другу базу: «Стрімке тіло, випроставши шипи бутс, вдарило Барбо по колінах, відкидаючи його, приголомшеного, назад. Вирваний із його рук м’яч покотився на зовнішнє поле. Кобб захопив базу, і хоча нога Барбо була покалічена, переможну пробіжку зарахували».

Звісно, більшість людей не служать мафії і не є професійними спортсменами. Та більшість із нас працюють у світі бізнесу, тож змушені стикатися з деспотичними людьми. Стів Джобс, знову ж таки, є взірцевим майстром найсильнішого залякування. Енді Герцфельд, один із основних членів першої дизайнерської команди, що розробляла комп’ютер «Макінтош», розповів про повідомлення, яке 1981 року Джобс залишив для Адама Осборна, генерального директора компанії-конкурента «Осборн Комп’ютер Корп.». У своїй книзі «Революція в Долині» Герцфельд писав:

— Привіт, це Стів Джобс. Я хотів би поговорити з Адамом Осборном.

Секретар повідомила, що містера Осборна немає в офісі і він з’явиться лише завтра вранці. Вона запитала Стіва, чи не хотів би він залишити повідомлення для її боса.

— Так, — відповів Стів і замовк на секунду. — Ось моє повідомлення. Скажіть Адаму, що він мудак.

Настала тривала пауза, поки секретар намагалася зрозуміти, як їй реагувати. Стів продовжив:

— Ще одне. Я чув, що Адам цікавиться комп’ютером «Макінтош». Скажіть йому, що «Макінтош» настільки досконалий, що він, імовірно, захоче купити кілька для своїх дітей, незважаючи на те, що цей комп’ютер викине його компанію з бізнесу!

Передбачення Джобса збулося. За кілька років «Осборн Комп’ю­тер» закрилася.

Мотиваційні чинники підвищення продуктивності: страх і перфекціонізм

Страх може бути потужним чинником мотивації, спонукаючи людей уникати покарання і публічного приниження. Дослідження з психології доводять, що нагороди є ефективнішими мотиваторами, ніж покарання. Існують також переконливі свідчення того, що люди і команди вчаться і працюють значно продуктивніше, коли атмосфера довкола їхнього робочого місця не пронизана страхом. Проте деякі психологічні дослідження, до яких належать праці відомого психолога Берреса Фредеріка Скіннера, стверджують, що хоча покарання менш ефективні, ніж нагороди, люди працюватимуть більш наполегливо, аби уникнути розправи. І відомі соціологи, зокрема Ервінґ Ґоффман, також доводили, що люди йдуть на все, аби уникнути публічного осоромлення.

Численні відомі лідери наводили на своїх підлеглих страх покарання, зневаги й приниження і, з огляду на це, використовували його продуктивно. Род Крамер описав, як генерал армії США Джордж Паттон, знаний своєю жорстокістю, мав звичку відпрацьовувати перед дзеркалом свій насуплений «генеральський погляд», бо «хотів досягнути найзагрозливішого і найлиховіснішого виразу обличчя». Солдати Паттона боялися його гніву, та все ж віддано билися під його командуванням, бо захоплювалися відвагою генерала і не хотіли його підводити. Крамер також розповів, що лауреат Нобелівської премії Джеймс Вотсон (який відкрив структуру ДНК разом із Френсісом Кріком) буквально «випромінював презирство у всі боки», часто «нехтував звичайною чемністю і ввічливою розмовою» і міг бути «брутальним». Вотсон залякував своїх наукових опонентів, яких вважав позбавленими уяви «філателістами», однак він надихнув багатьох своїх учнів стати відомими вченими, тому що, як висловився один із них, він «завжди додавав дієву суміш зі страху і параної, щоб ми працювали не покладаючи рук».

Бізнес-лідери, політики й учені, що зарекомендували себе ефективними мудаками, рідко бувають злостивими постійно; вони маніпулюють своїми підлеглими за допомогою «батога» — покарання і приниження, та «пряника» — з неймовірними зусиллями завойованого чуйного ставлення і визнання. Я вже описував історію спалахів гніву Боба Найта, та зазвичай він ставився до своїх гравців сердечно і підбадьорював їх. Психологічний «ефект контрасту», детально описаний у наукових працях, допомагає пояснити, чому лідери типу Найта, які неодноразово ображали і принижували своїх підлеглих, чергуючи це з душевністю і похвалою, здатні сприяти лояльності й працелюбності.

Пов’язані з цим дослідження прийому «хороший коп — поганий коп» показують, що правопорушники більше схильні зізнаватися у своїх злочинах, а боржники — оплачувати свої рахунки, коли вони піддаються одночасній дії як приємного, так і неприємного «агента впливу», або коли людина чергує загрозливу поведінку з доброзичливою. Такий контраст робить залякування поганого копа ще страшнішими (отже, покарання і приниження більш вираженими), тимчасом як хороший коп видається добрішим і справедливішим (а отже, вартим прихильності), ніж тоді, коли залучений лише хороший або лише поганий полісмен. Майже так само мотиваційні ефекти злостивості і приязності Найта до своїх гравців, імовірно, посилювалися, спонукаючи їх докласти всіх зусиль, щоб уникнути його болісного гніву і потішитися його солодкими похвалами. Род Крамер підсумовує, що подібна мотивація змушувала людей, які працювали зі Стівом Джобсом, максимально, наскільки вони здатні, наближатися до досконалості: Джобс однаковою мірою вселяв величезну впевненість у своїх людей (і в себе самого) і висловлював величезне невдоволення, коли вони зазнавали невдачі. Як висловився один колишній працівник «Піксара», «ти просто боїшся підвести його. Він так сильно вірить у тебе, що лише сама думка про можливість розчарувати його вбиває тебе».

Приведення до тями непорядних, нетямущих і ледацюг

На жаль, навіть якщо ви не є сертифікованим мудаком і навіть якщо ви зневажаєте людей, які заслуговують на це звання, та уникаєте їх, як чуми, часом корисно зіграти роль тимчасового мудака для отримання того, що вам потрібно або на що ви заслуговуєте. Приємно бути оточеним ввічливими людьми, які ніколи не скаржаться і не сперечаються, однак ці безхарактерні особи часто стають жертвами злостивих, бездушних чи корисливих людей. Існує багато свідчень того, що змащують перш за все колесо, яке скрипить.

Приміром, якщо ви не поскаржитеся вашій медичній страховій компанії у разі їхньої відмови оплатити ваш медичний рахунок, існують практично нульові шанси, що вони змінять рішення і надішлють вам чек пізніше. Проте, без сумніву, скарги окупаються. Дослідження, яке нещодавно провели вчені з корпорації «РЕНД» і Гарвардського університету, виявило, що з 405 апеляцій пацієнтів до американських страхових компаній, що відмовились