Читати книгу - "Потрапити в сад"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
«Куди ж він?»
«До кого?»
Сонечко світить, падає листя. Є друзі, є вороги, а ти одного разу кидаєш усе і йдеш, щоб змити з себе бруд і піт у якійсь тихій блакитній річці. Легко звільняєшся від думки, що ти був кимось, наприклад, музикантом серед музикантів, а згодом ваше товариство розпалося. Схожих ситуацій до дідька, як і поганої музики. Я писав таки погану музику, якщо вона не зцілила хворих і не воскресила мертвих. Бо сам я — мертвий-мертвісінький. Зараз це майже всім відомо. Тому буду шукати людей чи звірів, котрі про це не знають, і щосили вдаватиму з себе живого.
Ліричний відступ автора Кості:
Пригадав чомусь, як ми їздили на весілля до однокурсниці Вітька. Поки зібралися, поки дісталися до іншого міста, поки знайшли її дім, то молоді вже були в загсі. Ми туди, але ж не протовпишся: з добрий десяток пар шлюб бере. Отак стовбичимо, чекаємо, коли вийдуть наші молоді, аж тут бачимо дідка з проваленим носом.
Якийсь несповна розуму, крутиться між людьми, особливо коло дівчат треться, і гугнявить, приміром, таке: от колись були весілля, з троїстими музиками, з народними звичаями. Гарно! І дівчата були красивіші, скромніші, працьовитіші.
Сифілітик все ліз в очі, дихаючи смородом. У петельку застромив білу жоржину. І головне — не усвідомлював, що людям аж млосно робилося від його вигляду. Наче із труни виліз мрець...
Перший шукач зустрічає в лісі бабусю, схожу на відьму.
Перший шукач
Добрий день, бабусю!
Баба
Доброго здоров’я, синочку! А куди ж це ти йдеш?
Перший шукач
Так... Відпочиваю.
Баба
Такий молодий, а відпочиває. Я сто літ прожила, а все роботи собі шукаю.
Перший шукач
А маєте онуків?
Баба
Не дав бог. Трьох чоловіків поховала, а дітей не було. Тим-то й кажуть, буцім відьма.
Перший шукач
Може, ви й ворожити умієте?
Баба
Та вмію трохи. Але нащо тобі це? Потім скажеш, що бреше баба...
Перший шукач
Та я тут нікого не знаю. І ворожку вперше у житті стрів. Коли хочете, я вам заплачу.
Баба
Овва! Нащо мені твої гроші. Я пенсію дістаю. От хіба пообіцяєш оженитися на мені...
Перший шукач (вражено)
Я?! На вас?
Баба
А чом би й ні? Я колись була молодою, а ти колись станеш старим. Ну, то як?
Перший шукач
Не жартуйте отак, бабуню. Не хочете, то й не треба. А я собі піду...
Баба
То йди з богом. Як надумаєшся, то приходь сюди в ніч на Івана Купала.
Перший шукач
Ви таки відьма!
Він пішов не озираючись, і все йому здавалося, мов за ним хтось женеться. Раптом сонце заступила хмара, ліс потемнів, захвилювався, заколихався кронами. Хлопцеві причулося, мов неподалік їде вантажна машина. Він пішов на той звук і заблудився.
Тим часом на лісовій, галявині під велетенським дубом лежить Другий шукач. Коло нього рюкзак, порожня пляшка з-під пива, на газеті недоїдений бутерброд.
Другий шукач
Їй богу, зараз засну (позіхає). Ще, дивись, дощ буде, а я заблудився. Навколо хащі, болота, вовки. Вийти б на трасу, спіймати машину — і назад, до цивілізації. Надихався свіжим повітрям! Та ні, мабуть, подрімаю. До вечора ще далеко. І поспішати нікуди: ні жінки, ні дітей ні друзів. Приїду, куплю пляшку, вип’ю і ляжу спати.
Сам п’ю, сам гуляю, Сам стелюся, сам лягаю.(Засинає, але невдовзі прокидається від реву мотоцикла).
Тьху, що за ліс! І тут спокою нема.
На галявину вириваєтся червоний мотоцикл, на якому сидить розпатлана дівчина в джинсах.
Другий шукач
О, сучасна мавка! Привіт!
Дівчина
Привіті Чого це ти розлігся? Ледь не переїхала. А я в тюрму не хочу.
Другий шукач
А я, може, чекаю, щоб мене переїхали.
Дівчина
То лягай на трасі!
Другий шукач
Якби знав, де вона. Проведи, коли твоя ласка.
Дівчина
Чого захотів! Я в лісі не для того, аби когось з нього виводити. Скоріше заведу.
Другий шукач
Можеш і завести. Мені байдуже.
Дівчина
Я байдужими не цікавлюсь!
Другий шукач
Хто ж ти така? Я — Сергій.
Дівчина
Тоді я буду Мавкою. Ти сам мене так назвав.
Другий шукач
Мавка? Я пожартував. Мавки не такі.
Дівчина
Звідки ти знаєш які? Ти їх бачив?
Другий шукач
«Заграй, заграй, дай голос мому серцю! Воно ж одно лишилося від мене».
Дівчина
Та ну тебе! Ти часом не втік з психлікарні?
Другий шукач
Можливо. Я — Лукаш, котрий лишився без
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Потрапити в сад», після закриття браузера.
