Читати книгу - "Поетичні твори, Старицький М. П."

Потопивши журні очі

В темній, смутній глибині...

А на синій ризі ночі

Вже горять зірки ясні,

І на них ти ясним оком

Позираєш, квіте мій;

На душі твоїй глибоко -

Повно щастя і надій...

І на серці в тебе зорі,

І ухмилка на вустах...

В мене ж темно, як у морі

На незмірних глибинах.

Не осяє тії ночі

Навіть промінь золотий;

Змовкли струни вже співочі,

Погаса вогонь святий...

Ти зориш на небо, щасна,

І вбачаєш рай сама;

Але ця природа красна

І байдужа, і німа,

Непросима, невмолима,

Як пекельний той Харон!

Їй одно перед очима,-

Аби сповнить свій закон...

Куди глянь по світу - горе,

Пан тут - голод і мороз...

Чи не більше б вийшло море

З людських виплаканих сльоз?

У тексті зроблено також незначні стилістичні правки. Вилучені строфи дещо дисонували із настроєм перших рядків, їх емоційним спрямуванням, носили вузько особистий відтінок, і, як можна думати, саме тому поет і зняв їх.

Подається за збіркою «Поезії М. П. Старицького. 1861-1904», с. 169.

ЖАРТ

Вперше надруковано в газ. «Московский листок», 1888, 9 січня - український текст і переклад на російську мову С. Рискіна. Відома публікація і в журналі «Зоря», 1893, № 7, с. 131, без заголовка. У виданні 1908 р. вірш має заголовок та мовностилістичні зміни порівняно з попередніми виданнями.

Подається за збіркою «Поезії М. П. Старицького. 1861-1904», с. 133.

«ЩО НЕ ДЕНЬ, ТО ГІРША МИР ТРУХЛЯВИЙ…»

Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1893, № 14, с. 270. У виданні 1908 р. вдосконалено римування, знайдено точніші відповідники окремим словам: непробуднім сні - безпробуднім сні, загруз у рабіжах - погруз у рабіжах та ін.

Подається за збіркою «Поезії М. П. Старицького. 1861-1904», с. 236-237.

ДО МИКОЛИ ЛИСЕНКА

(На спомин 18 ст. ст. марця 1893 р.)

Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1893, № 9, с. 168.

Подається і датується за першодруком.

«ТЕМНО. ЛІС. ЯКІСЬ ПРИМАРИ…»

Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1893, № 4, с. 64, без заголовка. У 1903 р. передруковано у львівській антології «Акорди» (с. 95-96), з датою - 1893 р., під заголовком «Остання дорога». У виданні 1908 р. знято дату й заголовок, вилучено шосту строфу:

І що неуків владичних

Світ науки побідить,

І до благ суспільних, вишніх

Правді шлях опорожнить.

Деякі рядки доопрацьовані (Ні тропи, ані рубця - Ні тропи, ані шляху́), деякі замінено іншими (Скрізь по небу сунуть хмари, // І нема ж то їм кінця - Криють небо збиті хмари, // Додають іще жаху́); рядку І кива мені єхидно знайдено більш поетичний відповідник І докірливо киває; деякі епітети підсилені (несхиблених надій - гартованих надій).

Подається за збіркою «Поезії М. П. Старицького. 1861-1904», с. 116. Датується 1893 р.

«ХАЙ ТЕПЕРА РИДА В МЕНЕ КОБЗА СУМНА…»

Вперше надруковано в збірці «Поезії М. П. Старицького. 1861-1904», с. 151.

Подається за першодруком.

НА СМЕРТЬ М. В. КОВАЛЕВСЬКОГО

Вперше надруковано в журн. «Літературно-науковий вісник», 1900, т. 12, кн. 10, с. 121. У 1903 р. передруковано у Львові в антології «Акорди» (с. 93). В ІЛ зберігаються автограф (ф. 15, № 6) - попсований (відсутні перші дві з половиною строфи) та список під назвою «М. В. Ковалевському. 6-го жовтня», зроблений рукою дочки поета Людмили (ф. 72, № 270). Останні три рядки його пошкоджені. Текст списку ідентичний опублікованому в «Акордах» (крім заголовка та однієї описки). Автограф має незначні різночитання. Текст, надрукований у збірці 1908 р. під заголовком «На смерть М. В. Ковалевського», значно різниться від попередніх: виправлено окремі вирази, слова (забракло - вже не стало, працю криваву - долю криваву, муку - тугу та ін.), зовсім змінено закінчення:

«Акорди»

Спи ж супокійно на лоні холодному!

Зійде зоря твоїм мріям...

Пам’ять довічна борцеві народному!

Слава гучна його діям!

Збірка 1908 р.

Спи ж супокійно на лоні холодному,

Брате наш, друже єдиний!

Слава і дяка борцеві народному.

Вічная пам’ять родині!!

Автор поступово - від автографа до останньої публікації - вдосконалював текст, знаходив виразніші визначення. Так, вираз із автографа за голоту бездольную у список перенесено без змін, в «Акордах» змінено: бідоту голодную, а у виданні 1908 р.- за темноту голодную.

Подається за збіркою «Поезії М. П. Старицького. 1861-1904», с. 158-159.

«ПАРНО, ДУШНО, ЯК НІКОЛИ…»

Вперше надруковано в збірці «Поезії М. П. Старицького. 1861-1904», с. 32.

Подається за першодруком. Датується 1895-1900 рр.

МОНОЛОГИ ПРО КОХАННЯ

Вперше надруковано в збірці «Поезії М. П. Старицького. 1861-1904»,с. 140-144.

«І ГВАЛТ, І КРОВ... СПРАВЛЯЄ БЕНКЕТ СИЛА…»

Вперше надруковано в журн. «Літературно-науковий вісник», 1902, т. 20, кн. 10, с. 5-6. Автограф зберігається в ІЛ (ф. 3, № 1859). Порівняно з першодруком та автографом текст вірша у виданні 1908 р. зазнав змін, зокрема вилучено п’яту строфу:

Ви злу напасть убрали в пишні шати,

В угоду їй наставили темниць,

І вільная колись орлиця-мати

Через дітей спустила крила