Читати книгу - "Секрет Світлячка, Олена Гуйда"

Тому я поспішила пробігти хол і не дратувати чергового ще більше.

– Забігай увечері до «Гірського притулку». Обговоримо всі твої підозри, – запропонувала я, вже збігаючи сходами на другий поверх.

– Звичайно. Будь обережна, – махнув рукою Сен.

Я відповіла йому усмішкою, намагаючись переконати і себе, і його в тому, що все не таке погано і тривожно.

І навіть майже не втратила рішучості, коли постукала у двері кабінету офіцера.

Рішучість випарувалася в той момент, коли я увійшла в цей самий кабінет і зачинила за собою двері. Тому що Найр сидів за столом, відкинувшись на спинку стільця, і ​​буквально розчленовував мене поглядом. Але найгірше було те, що ми залишилися наодинці. Нікого з загону більше не було. І це… лякало.