Книги Українською Мовою » 💙 Різне » Подорож пiд вiнець, Анна Мінаєва 📚 - Українською

Читати книгу - "Подорож пiд вiнець, Анна Мінаєва"

1 565
0
27.09.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Подорож пiд вiнець" автора Анна Мінаєва. Жанр книги: 💙 Різне / 💛 Гумор. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 35 36 37 ... 84
Перейти на сторінку:

У кімнаті повисла тиша, Ян глянув на мене як на ненормальну, але мовчав.

— Що? — підняла я брови, не витерпів. — Адже магія не таке може, хіба ні?

— Навіть якщо так, як ти це сестрі поясниш?

— Ну, в пластичну операцію вона не повірить, отже, розповім правду. Та що ти так дивишся на мене?

— Соромлюся спитати, — кашлянув, заговорив янгол. — А як ти собі все це уявляєш?

— Не знаю, — знизала я плечима. — Адже магія може…

— А це ти чого взяла? — майже насміхаючись, уточнив він.

— Добре! — Вирішила я зайти з іншого боку. — А хто такі знаючі?

Він завмер і глянув на мене, звузивши очі.

— Та-а-ак, а вони тут до чого?

— При тому, що ці знаючі торгують предметами з інших світів. Я буквально вчора бачила у лікаря цього села звичайнісінький ртутний градусник, — затараторила я, а серце забилося швидше. — З мого світу!

Рудий розгладив тогу, що зім'ялася на ногах, і з жалем зітхнув:

— Марино, річ у тому, що ти зараз перебуваєш у світі, який…, можна сказати, розташовується на перехресті. У нього найпростіше перенести річ, душу, ще щось. Я тому й переніс тебе сюди, це було легко. Але звідси піти складно. Навіть мені. Будучи тут в тілі, я щоразу ризикую не повернутися. Розумієш?

Я не розуміла. Просто не хотіла.

— Тобі варто упокоритися, — продовжив тиснути він. — Я не знаю способу, який міг би дозволити тобі піти у рідний світ. І навіть не уявляю, хто здатний у цьому допомогти.

— А Знаючі? — скинула я брову. — Вони ж недарма так звуться! Та й речі сюди переносяться! Може, навіть цими знаючими.

— Переносяться. Не знаю ким. Але це можливо лише тому, що цей світ є магнітом. Сюди багато чого тягне.

— Ну, отже, і назад можна! — Я не збиралася здаватися.

— Ти тільки уяви ту силу, що можеш розірвати завісу світів і перенести в цей фізичний об'єкт, — сльозливо попросив мене Ян. — Це яку ж силу треба подолати, щоб рушити у зворотному напрямку?

— Ну-у-у-у...

— Ну-у-у-у, — передражнив він мене, скорчивши гримасу. — І я тобі про те саме. Мені тому й вдалося тебе врятувати, що Феліція жила у світі-перехресті. У будь-якій іншій мені б тебе запхати не вдалося.

— А Знаючі?! — я кліщами вчепилася за ці відомості. — Хто вони? Як із ними зустрітися? Може вони знають спосіб. Я можу спробувати їх умовити. Може вони здатні допомогти? Все ж таки я унікальний випадок... Унікальний же?

— Унікальний, — запевнив мене Ян. — Але знаючі з'являються самі, коли того захочуть.

— В якому сенсі? — я завмерла, чекаючи на продовження історії. Але рудий просто знизав плечима і відвернувся. — Гей! Розкажи, що знаєш.

— Не так уже й багато, — неохоче признався він. — Про тих, хто знає навіть емісарів, мало відомо, не відсвічуються вони.

— Та-а-ак...

— Іноді їхні посильні з'являються то тут, то там, щось продають, щось купують. У них, я розумію, своя таємна гільдія.

— Ти ж із найвищих створінь, — обурилася я. — Невже не зможеш їх знайти, дізнатися, що можуть. Я впевнена, що ось вони точно можуть дати відповіді.

— Ти хочеш повернутися? — скупився Ян, кинувши в мій бік погляд. — Тобі тут зовсім не подобається?

Я завмерла, не чекаючи цього питання. Перла напролом до своєї мети. І навіть не думала про такі речі.

— Ну-у-у, — зам'ялася я. — Тут начебто непогано. Незвично, але можна жити. Але... я все ж таки хочу знати, якщо квиток назад. Розумієш? Просто хочу знати. Якщо мені скажуть тверде «ні», я зупинюся і буду облаштовувати нове життя. Я… Я просто навіть не уявляю з чого почати. І вдячна, що ти дав ще один шанс. Так, я можу в цьому зізнатися! Не дивись так на мене!

Ян усміхнувся:

— Але від свого не відступишся, так?

— Я просто хочу знати, — уперто повторила я. — Цей світ непоганий. Але я в ньому почуваюся немовлям, якому ще всьому доведеться навчитися.

— А чи зможеш звідси піти, якщо вийде?

Рудий начебто поставив просте запитання, але я чомусь не змогла одразу відповісти. Мовою так і крутилося «звичайно!» Але...

— Я хочу знати, — повторила я, як баран. А що далі робитиму з цим знанням, інше питання.

— Ну гаразд, — здався Ян. — Щось я чув. Більше інформації є тільки у тих, хто вищий за мене рангом. А мене й так, як ти знаєш, зменшили.

Я кивнула і підготувалася слухати. Ян говорив швидко, загинав пальці та пояснював. А після розповіді побажав мені добре відпочити після нічної пригоди і пішов.

Цього разу я заснула з усмішкою на губах та чіткою метою. Тому що тепер знала, що маю робити.

Але виспатися ніхто бідною мені не дав. Скільки я спала насправді, не знаю, але прокинулася не від звичного звуку будильника. І навіть не від співу птахів, як принцеси у казках. А від гучного стуку у двері. І якогось галасу.

1 ... 35 36 37 ... 84
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Подорож пiд вiнець, Анна Мінаєва», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Подорож пiд вiнець, Анна Мінаєва"