Читати книгу - "Житія Святих - Червень, Данило Туптало"

Місяця червня в 7-й день

Пам'ять святого мученика Теодота Анкирського

Cвятий Теодот, таємний раб Христовий, жив за царювання Диоклитіяна і Максиміяна в Анкирі Галатійській, тіла святих мучеників, яких за Христа в той час убивали й викидали на поїдання псам, і звірам, і птахам, таємно брав і ховав чесно. І коли тіла семи дів, в озері втоплених, виніс вночі з води й поховав, взяв його Теоктекн-ігемон і люто мучив. Страту мечем прийняв. Житіє ж його і страждання разом із сімома дівами покладено просторо у вісімнадцятий день місяця травня, коли ж діви ті постраждали.

Цей святий у Пролозі всіляко називається. 7-го листопада його записано корчмарем. 18-го травня — купцем його називають, а 7-го червня — священомучеником, наче він був єпископом анкирським. Так і Місяцеслови в нинішній день, і Мінея говорять: святого священомученика Теодота, єпископа анкирського.

У той самий день страждання святих мучениць Киріякії, Калерії і Марії

Киріякія, Калерія і Марія — христові мучениці — були з града Кесарії Палестинської. Від одного християнина навчилися віри Христової, відреклися від жертв мерзенним ідолам, приступили до Христа й охрестилися. І сиділи в мовчанні, в одної родички перебуваючи, і молилися до Бога, аби зруйнував оману ідольську до решти, — віра ж Христова щоб засяяла в цілому світі й щоб припинилося гоніння на християн. Так вони жили в пості і молитвах, поки не донесли на них ідолослужителі князеві того краю. І примушували їх відректися Христа й поклонитися ідолам. Вони ж ніяк не захотіли того зробити, через те мучили їх ранами нещадно, і в тих муках душі свої передали в руки Богові.

У той самий день страждання святого священомученника Маркела, папи Римського, і тих, що з ним

Маркел святий родом був римлянин, від батька Венедикта. Після святого мученика Маркелина прийняв престол Римської Церкви й перебував на ньому п'ять літ і шість місяців у дні нечестивих царів римських Диоклитіяна, Максиміяна Геркулієвого й иншого Максиміяна, прозваного Галерієм, і Максентія. Були ж у ті дні в Римі діяння такі. Максиміян-цар, прозваний Геркулієвий, його ж Диоклитіян прийняв собі у співцарювання, повернувся з країв африканських до Риму і, хотівши догодити цареві Диоклитіяну, який на Сході затримався, почав будувати в Римі в ім'я його кам'яні палати, так звані терми, тобто теплиці, чи лазні, заради нечистих насолод їхніх. Виявив же, що в полках римських багато воїнів, які вірять у Христа, — відібрав у них воїнську честь і засудив на таку роботу (як же колись фараон ізраїльтян у Єгипті), щоб одні цеглу, инші вапно робили, ще инші ж землю викопували й каміння для будівництва терм тих носили. Це ж на кривду всім християнам, що були в Римі, — знав-бо, що багато римлян не лише з народу, а й знатних, дотримуються християнської віри, хоч і не відкрито. Був же тоді в Римі один муж багатий і чесний, що в Христа вірив, на ім'я Трасон. Він, бачачи, що християни мучаться важкою роботою і знемагають від голоду, почав їм із заощаджень своїх служити, їжу, й одяг, і все необхідне подавати їм таємно руками мужів богобоязливих чотирьох, на те вибраних, імена ж їхні — Сісиній, Киріяк, Смарагд і Ларгій. Довідавшись про те, блаженний Маркел-папа радости великої сповнився через милостиню, що для святих чиниться, і прикликав до себе чотирьох тих мужів. І все про щедрість Трасона довідався, дякував йому вельми, Сісинія ж і Киріяка поставив дияконами Римської Церкви. Однієї ночі, коли обидва ті диякони несли на плечах своїх їжу, послану від Трасона для мучеників святих, схопили їх нечестиві воїни й до тривуна Єксиперія привели. Тривун же звелів кинути їх до громадської темниці. На третій день сповістив про них цареві Максиміяну — цар засудив їх на таку ж роботу, яку й инші робили, — і приєднано дияконів до тих, що носили пісок на кам'яну споруду. Був же там один чоловік на ім'я Сатурнин, старий літами, і накладений йому вантаж нести не міг. Тому блаженні диякони Сісиній та Киріяк помагали тому старцеві і не лише свої, а й инших вантажі носили. В устах же мали ненастанні псалмоспіви Божого славословлення.

Про все ж те сповістили сторожі тривунові, а тривун цареві. І звелів цар поставити перед собою Сісинія. І, бачивши його, спитав: "Як називаєшся?" Відповів святий: "Я, грішний, називаюся Сісиній, раб рабів Господа нашого Ісуса Христа". Сказав Максиміян: "Які вірші ви співаєте?" Відповів диякон: "Якщо б ти пізнав силу віршів, які ми співаємо, пізнав би і Творця свого". Сказав цар: "І хто творець, як не Геркулес непереможний?" Сказав диякон: "Нам не лише його називати, а й слухати про нього мерзотно". Мовив цар: "Одне з двох вибери собі: або богові Геркулесу принеси жертву, або вогнем спалю тіло твоє". Сказав святий Сісиній: "Я давно бажаю цього — сподобитися постраждати за Христа, Бога мого, і прийняти жаданий вінець мучеництва". Розгнівався ж цар, передав його Лаодикієві-єпарху на муки. Той же вкинув його до темниці Мамертинової, і перебував у ній мученик сімнадцять днів. Коли закінчилися ті дні, захотів єпарх в'язня Христового святого Сісинія-диякона поставити перед собою на допит. І привели в'язня спершу до Апроніяна-коментарисія. Поглянувши, Апроніян побачив його осяяним світлом пречудесним з неба, ще ж і голос було чути, що казав: "Прийдіть, благословенні Отця мого, прийміть приготоване вам царство від створення світу". Сповнився Апроніян жаху і трепету, впав до ніг святого Сісинія, кажучи: "Заклинаю тебе Христом, якого сповідуєш, не зволікаючи, охрести мене і зроби спільником вінця твого". В ту ж годину принесено води і святий диякон Сісиній огласив Апроніяна, благословив воду й ввів оглашенного нагого в купіль, повну води, і мовив йому: "Чи віриш в Бога, Отця всемогутнього, і в Сина Його єдинородного Господа нашого Ісуса Христа, і в Духа Святого?" Той же відповів: "Вірю". Сісиній же святий сказав: "Хай просвітить тебе Отець, і Син, і Святий Дух". І вивів його з води. Тоді повів до святого Маркела-папи