Читати книгу - "Б’юсь об заклад, моя?, Рошаль Шантьє"

— Так і буде, — запевняє мене Тая, а потім змінює тему, — я не думаю, що тобі написує Ксюша.

— Чому? — нахмурююсь, бо в моїй голові пазлики склалися і я з чистою совістю відкинула проблему. Зациклюватися і надавати серйозності анонімним повідомленням не хотілося, — Ми постійно гриземося, плюс вона фанатіє Попутним і ненавидить мене.

— Вона б не додумалася до цього, Аріш, — піднімає брову Жарова і відкрито дивиться у вічі з натяком «ти сама не розумієш?».

— Можливо... Тільки анонім теж ні до чого, крім як погрожувати, не додумався. А повідомлення писати - багато розуму не треба, — знизую плечима, Тая невизначено розводить руками, явно залишившись при своїй думці.

— Подивимося, — відрізаю. А правда, чого гадати? І, глянувши на годинник, підводжусь на ноги, — гаразд, погнали! Сидельцев пару точно не перенесе.

Жарова встає з лави і кидає наші порожні стаканчики в урну.

— Ага, бо раптом Рябов вирішить на нього плащ із написом «кращий» начепити, а той відсутній!

Ми заливаємося реготом над цим безглуздим жартом, але замовкаємо, підходячи до аудиторії.

— Ні, не вийде, Макаре! Тут уже відповісти доведеться! — вигукує Мишко Латаєв, який іде поряд із Вітровим.

Нас вони не помітили, ми якраз проходили за колоною, а вони були надто зайняті суперечкою.

Цікаво, про що він?