Читати книгу - "Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т."

Під інжинірингом розуміють надання послуг (виконання робіт) із складення технічних завдань, проектних пропозицій, проведення наукових досліджень і техніко-економічних обстежень, виконання передпроектних, проектних, інженерно-вишукувальних, інженерно-розвідувальних робіт (послуг) з будівництва об’єктів, розроблення технічної документації, проектування та конструкторського опрацювання об’єктів техніки і технології, надання консультації та авторського нагляду під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також надання консультацій економічного, фінансового або іншого характеру у складі таких послуг (робіт).

Варто зазначити, що враховуючи те, що Законом від 17.05.01 р. № 2408-III «Про стандартизацію» технічні умови визначено як документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинні відповідати продукція, процеси чи послуги, необхідно процес надання послуг з розробки технічних умов в цілях оподаткування вважати інжинірингом.

Відповідно до абзацу «ґ» п. 160.1 ст. 160 одним із видів доходу, отриманого нерезидентом із джерелом їх походження з України, є лізингова/ орендна плата, що сплачується резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента — лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди. Відповідно до ст. 16 Закону України від 16 грудня 1997 року № 723/97-ВР «Про фінансовий лізинг», зі змінами та доповненнями, лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов’язані з виконанням договору лізингу. Резидент, який здійснює на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) виплату лізингових платежів по договору фінансового лізингу, зобов’язаний під час такої виплати утримати податок з доходів нерезидентів із суми, яка, відповідно до договору, є компенсацією відсотків за кредитом, якщо інше не передбачено положеннями міжнародного договору України з країною резиденції особи, на користь якої здійснюється виплата.

Відповідно до абзацу «г» п. 160.1 ст. 160 одним із видів доходу, отриманого нерезидентом із джерелом їх походження з України, є прибуток від здійснення операцій із торгівлі цінними паперами, деривативами або іншими корпоративними правами, визначений відповідно до норм цього розділу. Порядок оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами, деривативами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами визначено пунктом 153.8 ст. 153 ПКУ. Відповідно до нього під прибутком від операцій з торгівлі цінними паперами, деривативами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами розуміється позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, деривативів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, та витратами, понесеними (нарахованими) платником податку внаслідок придбання таких цінних паперів, деривативів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав. Пунктом 138.2 ст. 138 ПКУ витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПКУ (підтверджуючий документ повинен мати обов’язкові реквізити, встановлені ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями для первинних документів). Відповідно до ст. 1 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3480-IV «Про цінні папери та фондовий ринок» зі змінами та доповненнями обіг цінних паперів — це вчинення правочинів, пов’язаних з переходом прав власності на цінні папери і прав за цінними паперами, за винятком договорів, що укладаються під час розміщення цінних паперів. Крім того, Постановою Правління Національного банку України від 30.12.2003 № 597 «Про переказування коштів у національній та іноземній валюті на користь нерезидентів за деякими операціями» із змінами і доповненнями встановлено, що підставою для переказування уповноваженими банками та іншими фінансовими установами коштів у національній та іноземній валюті на користь (на рахунок) нерезидентів як за дорученням резидентів — суб’єктів підприємницької діяльності, так і на виконання власних зобов’язань щодо оплати робіт, послуг, прав інтелектуальної власності за договорами, які передбачають їх виконання, надання, передавання нерезидентами, вважаються такі документи: договір з нерезидентом, оформлений відповідно до вимог чинного законодавства України, або інший документ, який згідно з чинним законодавством України має силу договору; документи, які свідчать про фактично надані послуги, виконані роботи чи передані права. Враховуючи наведене, документами, що підтверджують фактично понесені витрати на придбання цінних паперів нерезидентом, є належним чином оформлені акти прийому-передачі цінних паперів, договори купівлі-продажу цінних паперів; розрахункові документи при безготівкових розрахунках або касові документи при готівкових розрахунках через касу тощо.

Відповідно до п. 152.8 ст. 152 ПКУ відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податків, зазначених у ст. 160 ПКУ, несуть платники податку, які здійснюють відповідні виплати. Таким чином, при виплаті доходу нерезиденту філією платника консолідованого податку на прибуток на таку філію покладено зобов’язання з утримання податку з доходів нерезидента, який перераховується до бюджету за місцезнаходженням філії. Відповідно до п. 152.4 ст. 152 ПКУ відокремлені підрозділи на консолідованій сплаті податку на прибуток подають податковому органу за своїм місцезнаходженням Розрахунок податкових зобов’язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства (далі — Розрахунок), форма якого встановлена наказом ДПА України від 24.01.2011 № 36. Разом із Розрахунком відокремлені підрозділи, які утримують та вносять до бюджету податок на доходи нерезидентів, мають надати Податкову декларацію з податку на прибуток підприємства, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2011 № 1213, із заповненням рядка 17 «Сума податків, які утримуються при виплаті доходів (прибутків) нерезидентам за звітний (податковий) період» декларації та додатка ПН до декларації. Інші додатки до декларації не подаються. Суми податку на доходи нерезидентів, що відображені відокремленим підрозділом у рядку 17 декларації, наданої за місцезнаходженням такого підрозділу, переносяться до рядка 17 декларації головного підприємства, в якій відображаються загальні показники податкового обліку платника податку.

160.2. Даний пункт визначає розмір ставки (15 %), за якою оподатковуються доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження в Україні, зазначені у п. 160.1, за виключенням доходів, які зазначені у п. 160.3-160.6. Разом з тим у п. 160.2 визначено, що ставка 15 % використовується за умови, якщо інше не передбачено положенням міжнародних договорів України із країнами резиденції осіб, на