Читати книгу - "Ripple System, Kyle Kirrin"

?

Звідки ви дізналися?

У той момент, коли я побачив тебе там, на вулиці. Я маю великий досвід, коли справа доходить до бачення крізь ілюзії.

.

Я подумав про Саріссу. Цілком справедливо. Спасибі, що нічого не сказали.

… , .

Він знизав плечима. Я ніколи не замислювався над цим. Ви завжди дбали про інтереси Долини. З іншого боку, королі... Я не здивований, що вони влаштовують бійку, але я б не подумав, що Феллон зайде так далеко, щоб спробувати захопити чужу воду посеред дня.

.

Я ні. Анітрохи, насправді.

?

Ні?

.

Я похитав головою. Ці хлопці роками задушували це місто, і вони відчувають, як їхня хватка вислизає. І це доводить їх до відчаю.

.

Арланн потер скроні. Дурні. Портали відкриваються по всьому Піску, і цей клятий собор майже закінчив будувати, і хто знає, що це означає. Але все, про що вони дбають, це про власний прибуток.

Наче в них шори вдягнуті. Нам цілком може знадобитися, щоб народ Долини взявся за зброю, щоб захистити її найближчими днями. А це буде неможливо, якщо все місто буде голодне і зневоднене до такої міри, що вони не зможуть навіть стояти, не кажучи вже про те, щоб тримати в руках зброю.

, .

Некомпетентність досить дратівлива, сказав я. Я маю на увазі, уявіть, що ви маєте такий великий ринок для себе протягом багатьох років, а то й десятиліть, і не робите нічого, щоб вирішити проблему того, що станеться, якщо якась одна ланка в ланцюжку обірветься.

.

У них немає ні плану, нічого. Все, що вони вміють робити, це трясти людей за те, без чого вони не можуть жити.

? .

Чи можу я говорити прямо? – сказав Арланн.

.

Звичайно.

Я знаю, що це неправильно з мого боку, але я відчув полегшення, коли Везувіан помер. Я сподівався, що все якось налагодиться, і хоча місто виросло, якщо королі доб'ються свого, як завжди, я думаю, що найближчими днями життя тут стане тільки важчим.

Боюся, що насувається і щось жахливе. Він жестом показав у вікно, в напрямку собору. Можливо, він уже приїхав. Я уважно стежив за цією структурою з самого початку порталу над нею. Але мої чоловіки заспокоюються.

. 62%, 72% .

Я підняв свою карту розлому і перевірив показники завершення собору. У соборі Сендс цей показник зріс до 62%, тоді як у Тирана цей показник становив 72%, а тріо на заході перебувало в різних точках між ними.

.

Мені подобався Арланн, і я хотів допомогти йому, якщо зможу, але я хотів повернутися до з гільдією.

?

Я думаю, що у нас ще є трохи часу, перш ніж собор закінчиться, сказав я. Що вам потрібно від мене тим часом?

.

Я навіть не знаю. Я припускаю, що міг би використати зустріч з цим персонажем Френсіса, але я не знаю, як би ви це організували. Мені не подобається знати, що хтось, кого я ніколи не зустрічав, набирає впливу з тією швидкістю, з якою він йде. І мені не подобається здогадуватися про його наміри.

Я облизав губи, обмірковуючи, що йому сказати.

?

Чи можу я вас щось запитати?

.

Звичайно.

Що ви хочете для

.

Він подивився на мене.

? .

Дійсно? Все. Кошти на розширення стіни, можливість нагодувати і одягнути кожного, хто до нас прийде. Але прямо зараз? Я б погодився на правителя, який не був би абсолютно некомпетентним.

.

Я подумав над цим. Правда полягала в тому, що Арланн завжди був надійним союзником, навіть коли він не знав, що ми в одній команді.

І більше за все здавалося, що він хотів найкращого для цього міста.

— , — .

Я не збирався розповідати йому все — я сумнівався, що він схвалить те, що я тримаю везувіанця в ув'язненні, навіть якщо він жив досить розкішним життям, що стосується в'язнів, — але мені потрібні були люди, яким я міг би довіряти.

.

Особливо люди, які керували невеликою армією.

?

Я нахилився під столом, де Арланн не міг мене бачити, і вдав, що зав'язує чоботи. Я знизив голос. Чи можу я довірити Арланну справу Френсіса?

, .

Еге ж, сказав Френк. Ваша репутація з ним супер висока, все буде добре.

.

Дякую. Я сів прямо і подивився Арланну в очі. Я хочу, щоб твоє слово, що те, що я збираюся тобі сказати, залишилося між нами.

Не треба питати, сказав він.

Добре. Тоді у вас зустріч.

Він кліпнув очима. Ви справді думаєте, що зможете це налаштувати?

.

Я так і зробив.

,

Я підвівся, простягнув руку через стіл, і Арланн потиснув її, хоча це здавалося скоріше рефлексом, ніж будь-що інше.

.

Франциск. Приємно познайомитися. Я плюхнувся на своє місце і відкинувся на спинку крісла.

, .

Він дивився на мене, і я довго хвилювалася, як він відреагує. Потім він засміявся, і цей гучний звук викликав набагато більше радості, ніж я чув від нього досі.

?

Ви Френсіс? – сказав він. Дійсно?

Справді, сказав я. У всякому разі, в тій мірі, в якій він існує.

Чорний піщаний барон у плоті. Хто б міг подумати.

При цьому я підняв брову. Що?

.

Так його називають мешканці міста. Точніше, так вас називають.

.

Цікавий.

,

Це, безумовно, тягар з моїх плечей. Він сплеснув пальцями і нахилився вперед. Які ж у вас плани? Невже ви віддаєте воду?

.

Я. І я збираюся продовжувати віддавати, поки це не перестане бути товаром. До тих пір, поки людям більше не доведеться про це думати.

?

Але як?

.

Аукціонний дім закінчив, і ми вже майже досягли мети. Торгівля ось-ось стане глобальною, подобається це королям чи ні. І це маленьке видовище біля Водонапірної вежі було все, що мені було потрібно, щоб зрозуміти, що має статися далі.

?

Капітан зітхнув. Долина ось-ось стане полем битви, чи не так?

, .

Зовсім ні, сказав я. Королі можуть цього не усвідомлювати, але вони вже програли війну. Вони заспокоїлися і не змогли адаптуватися, і тепер їм нікуди звернутися.

, .

Звичайно, але це робить їх небезпечними. А з розломами і будь-чим іншим, що нас чекає, я не можу дозволити собі воювати на два фронти.

Я посміхнувся, впізнавши отвір. Як і Арланн, останнє, що мені було потрібно, це постійно ворогувати