Читати книгу - "Криза сучасного світу, Рене Генон"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
50
Як бачимо, автор книги плекав надію на відродження властивої для Європи, на його думку, католицької традиції. На той час він ще співпрацював із певними католицькими колами, його підтримував відомий французький філософ і теолог, один із засновників неотомізму Жак Марітен (1882–1973), хоча Р. Ґенон вже був мусульманином із солідним стажем (від 1912 року). Власне вихід «Кризи сучасного світу» поклав край його співпраці з католицькими симпатиками й інституціями, зокрема, Паризьким католицьким інститутом. Свій вибір ісламу (Ґенона було посвячено в суфійський тарикат аш-Шадилі) французький мислитель-езотерик вважав радше винятком, а не правилом для європейців. Останнім він наполегливо радив відроджувати власну традицію (прим. редактора).
51
Саме з появою високоосвіченої інтелектуальної еліти Р. Ґенон пов’язував відродження традиційної Європи (прим. редактора).
52
Зауважимо, що майже у ці роки у Франції зароджується філософська компаративістика. Одним із її засновників вважається французький сходознавець і філософ Поль Масон-Урсель (1882–1956), автор роботи «Порівняльна філософія» (1923) (прим. редактора).
53
Девіація (латина, deviatio), тобто відхилення (прим. редактора).
54
Висловлювання про «вираження єдиної істини», як і про те, що «істинний традиційний дух завжди і всюди є одним і тим самим», співзвучні деяким близьким твердженням і тенденціям універсалістського характеру, властивих теософії, неоведанті та неоіндуїзму кінця XIX — початку XX століть (прим. редактора).
55
Р. Ґенон не втомлюється наголошувати на важливості чистої інтелектуальності, інтелектуальної сфери, орієнтованої на трансцендентний Першопринцип, протиставляючи його обмеженій раціональності не тільки у «Кризі сучасного світу», а і в інших своїх творах. Беззастережне домінування раціональності для нього є однією з найнебажаніших вад сучасності, завдяки якій ієрархічно орієнтована сакральна (традиційна) цивілізація перетворилася на профанну (прим. редактора).
56
Те, що існує виключно інтелектуальна еліта, є своєрідною максимою розуміння Ґеноном еліти (прим. редактора).
57
Важливо звернути увагу, що автор «Кризи сучасного світу» спеціально підкреслює, що його позиція не анти-західна і навіть не просто анти-модерна, тобто анти-сучасна, а рішуче анти-сучасна. Гадаю, не буде зайвим і хибним додати, що і фактично безкомпромісною (прим. редактора).
58
Не виключено, що у цьому випадку мається на увазі традиційний Схід, якому властива ініціація, тобто езотеричний Схід (прим. редактора).
59
Не можна не помітити існуюче зближення зі Сходом на сучасному Заході, хоча б у релігійній площині, яке відбулося за майже сто років після виходу цієї книжки. Проте, чи назвав би таке зближення Р. Ґенон природнім, тим більше, на досі не реформованому Заході? (прим. редактора).
60
Ще один заклик-візія французького мислителя, яка, як видається, не втратила з часом своєї гостроти (прим. редактора).
61
Лишається шкодувати, що ця прикінцева теза розділу про «збереження елементів» під час краху сучасного світу не підкріплена посиланням на відповідне авторитетне джерело (прим. редактора).
62
Назва розділу викликає згадку популярного афоризму «знання — це сила». Англійський новочасний філософ Томас Гоббс (1588–1679) у латиномовному трактаті «Левіафан» (1668), характеризуючи якості людини, пише про те, що «знання — це невелика могутність». Пізніше розголосу набуде вислів-кліше «знання — це сила», який приписується Френсісу Бекону (1561–1626), іншому англійському новочасному філософу, засновнику емпіризму. Не виключено, що ми маємо справу зі своєрідним переосмисленням згаданого афоризму Р. Ґеноном (прим. редактора).
63
Відчути виклад східного духу par excellence, як це розумів Р. Ґенон, може допомогти знайомство з його роботою «Людина та її становлення за ведантою» (1925).
Кількома роками раніше видатний історик індійської філософії Сарвепаллі Радгакрішнан у вступі до першого тому своєї двотомної «Індійської філософії» напише, що «в Індії було вирішене складне завдання — викликати у широких верств зацікавлення метафізикою» (1923) (прим. редактора).
64
Споглядання та дія, насправді, являються власними функціями перших двох каст, брагманів і кшатріїв відповідно; тому співвідношення між ними відповідає співвідношенню між духовною та світською владою; але наразі ми не пропонуємо спеціальний розгляд цієї проблеми, котра заслуговує окремої уваги.
65
Спадає на думку назва пізньої роботи Р. Ґенона «Царство кількості і знамення часу» (1945) (прим. редактора).
66
Французький мислитель не тільки виділяє дві важливі складові-схильності людської природи, а і вказує на їхню одвічну ієрархію, підпорядкованість дії спогляданню. Саме цього принципу, на його думку, дотримувались традиційні цивілізації давнини без винятку, і він ще зберігається на Сході. У той час як сучасний Захід надав беззастережну перевагу дії (прим. редактора).
67
Тим, хто сумнівається у реальній, хоча й відносній, значимості, яку традиційні доктрини Сходу та особливо Індії приписують дії, слід для власного переконання у цьому звернутися до Бгаґавад-ґіти, котра була книгою, призначеною для використання кшатріями, і нам не слід забувати про це, якщо ми хочемо осягнути її сенс.
68
Саме у контексті такого співвідношення йдеться, що брагман — це стабільний тип, а кшатрій — нестабільний, схильний до змін тип. І всі істоти, що населяють цей світ, у відповідності зі своєю природою пов’язані тією чи іншою мірою з тими і з іншими типами, оскільки між людським і космічним рівнем існує повна відповідність.
69
Слід зауважити, що внаслідок, по суті, минущого характеру дії, результати в її області завжди відокремлені від того, що їх продукує, тоді як знання містить власні плоди у собі самому.
70
Зокрема, напрошується порівняння з восьмиступеневою йоґою (aṣṭāṅga-yoga), особливо трьома останніми її складниками, у викладі Патанджалі (бл. II століття до н.е.) (прим. редактора).
71
Арістотель (384–322 роки до н.е.), давньогрецький філософ, учень Платона. Мається на увазі його фундаментальна робота «Метафізика», в якій він обґрунтовує існування «непорушного рушія», Першорушія, тобто Бога (прим. редактора).
72
Тут використовується підхід до розгортання (проявлення) і згортання (розчинення) всесвіту, властивий індуїстській думці (прим. редактора).
73
Наприклад, «кліпова» культура (прим. редактора).
74
Зенон Елейський (490–430 роки до н.е.), давньогрецький філософ-досократик, представник Елейської школи. Маються на увазі його апорії (давньогрецька,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Криза сучасного світу, Рене Генон», після закриття браузера.
