Читати книгу - "Книга дивних нових речей"

Мені бракує тебе, — писала Беатріс. — Ця трагедія на Мальдівах не засмутила б мене так сильно, якби ти був поруч. Розкажи мені більше, як просувається твоя місіонерська діяльність. Тобі дуже важко? Пам’ятай, що несподівані досягнення часто приходять саме тоді, коли все здається нездійсненним. Ті, хто стверджує, що вони не хочуть Бога, що Він їм не потрібен, хочуть Його й потребують найдужче.

Джошуа далі викидає коники. Я серйозно роздумую над тим, чи не підмішати ввечері йому в молоко снодійне. Або вдарити довбешкою по голові, коли він наступного разу знову розбудить мене о четвертій ранку. Або ж покласти в ліжко коло себе манекен завбільшки з тебе. Можливо, це обдурить його. Але не мене, на жаль.

Ситуація з Мірою тепер під контролем. Я познайомилася з жінкою на ім’я Хадіджа, вона мусульманка й соціальний працівник і знає імама місцевої мечеті, яку відвідувала Міра. Загалом, ми намагаємося подати імамові цю проблему як питання людської порядності (жорстокість чоловіка / брак поваги), а не як протистояння різних релігій. Можеш собі уявити, наскільки це нелегка дипломатична робота, майже як посередництво в мирних переговорах між Сирією та США. Але Хадіджа просто молодець.

Я отримала повідомлення від АМІК, де зазначено, що з тобою все гаразд. А звідкіля ж їм це знати? Напевно, вони мають на увазі, що можуть пересвідчитися, чи ти, бува, не випарувався. Повідомлення надіслав Алекс Ґрейнджер. Ти знаєш його? Перекажи йому, що він не знає, як правильно писати «координатор». Чи, може, американці мають спрощений варіант написання цього слова? Стерво, стерво, стерво. Але весь день я була дуже терпляча, направду! (У мене дуже тяжка нова пацієнтка. Начебто її перевели сюди з божевільні через хворобу, але я гадаю, що вони просто прагнули її спекатися.) Хай там як, а я відчуваю, що мені треба лише три хвилини несправедливо когось полаяти, щоб випустити пару. Звісно, я не буду. Я буду дуже доброю, навіть до Джошуа, коли він ЗНОВУ збудить мене рано-вранці.

А якщо без жартів, я скучаю за тобою страшенно. Як хотіла б я провести бодай кілька хвилин у твоїх обіймах! (Ну гаразд, нехай годину.) Дощі припинилися, сьогодні чудова сонячна погода, але це не звеселяє мене. Пішла до супермаркету за якимись заспокійливими ласощами (шоколадний мус, тірамісу, ну знаєш, всяке таке). Виявилося, багатьом людям спало на думку те саме. Усе, що мені хотілося, розібрали, і на полицях було порожньо. Вирішила зупинитися на одному з тих рулетів, всередині яких не крем, а казна-що.

Голову забито трагедією на Мальдівах, шлунок — солодким. Які ж ми, жителі Заходу, щасливі на своєму дитячому майданчику... Дивимося відео з мертвими чужоземцями, а потім ідемо вештатися супермаркетом, шукаючи свої улюблені лагоминки. Звичайно, коли кажу «ми», я не можу зараз говорити за тебе. Ти далеко від усього цього. Далеко від мене.

Не зважай на це моє бідкання. Завтра зі мною буде все гаразд. Розкажи, як у тебе справи. Я так пишаюся тобою!

Цілую, обіймаю (якби ж насправді!)

Беатріс

Р. S: Кота не хочеш?

Дорога моя Беа, — почав Пітер свою відповідь. — Я навіть не знаю, що сказати. Яка жахлива новина про Мальдіви! Масштаб такої трагедії, описаної тобою, заледве чи можна осягнути. Я молитимуся за них.

Хоч які короткі були ці речення, писав Пітер їх довго. Від трьох до п’яти хвилин кожне. Він напружував мозок, силкуючись віднайти ще одне речення для гідного переходу від цієї катастрофи до своїх радісних звісток. Але так ні на що й не спромігся.

Я вперше зустрівся з жителем Оази , — писав чоловік далі, поклавшись на розуміння Беа. — Попри мої щонайбільші побоювання, душі їхні спраглі за Христом. Оазяни знають про Біблію. Тієї миті я не мав при собі своєї — буде мені наука: нікуди більше без неї! Сам не знаю, чому залишив її. Мабуть, я гадав, що перша поїздка буде здебільшого розвідкою і що відреагують на мене негативно. Але, як каже Ісус в Євангелії від Івана в четвертому розділі: «Чи не кажете ви: Ще чотири от місяці, і настануть жнива? А Я вам кажу: Підійміть свої очі, та гляньте на ниви, як для жнив уже пополовіли вони!»

Поселення зовсім не таке, як я очікував. Жодного натяку на промисловість, схоже на Арабський Схід у Середньовіччі (звичайно, з інакшою архітектурою). Здається, у них немає електрики! Лежить поселення бозна-де, далеко-далеко від аміківської бази. Не думаю, що правильно буде мешкати на базі й раз по раз навідуватися туди. Я мушу переселитися до