Читати книгу - "Історія світу. Минуле як дзеркало сьогодення, Терьє Тведт"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Теорії, які обґрунтовують першість Англії в індустріалізації експлуатацією «інших», також не відповідають дійсності. Імперіалізм і колоніалізм, які досягли апогею наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття, були радше наслідком, а не причиною першого етапу промислової революції. Достоту, як паровий двигун уперше з’явився лише після першого етапу революції й посприяв посиленню та поширенню британської влади, так і британські колонії радше були наслідком промислової революції, а не вирішальною причиною. Наприкінці XVIII століття колоніалізм відігравав порівняно маргінальну роль для промислових змін, адже, наприклад, Англія 1776 року втратила найважливішу колонію після проголошення незалежності США — саме в період, коли країна змінювала майбутнє світу назавжди.
Трансатлантична работоргівля мала значення для визначених секторів економіки, а окремі індивіди розбагатіли, купуючи й продаючи рабів. Африканське товариство британських торговців, наприклад, стверджувало, що «ефекти цієї торгівлі безмежно позитивні для Великої Британії… [і]… мабуть, будь-яка торгівля, що її здійснюють британці, дає цій нації прибуток»[209]. Деякі люди вважають, що Англія не могла б індустріалізуватися без работоргівлі[210]. Але немає жодних підстав стверджувати, що работоргівля відіграла вирішальну роль у розвитку ранньої текстильної промисловості, побудові каналів та металургії[211]. Інше та протилежне припущення доводить, що Велика Британія індустріалізувалася б зі схожою швидкістю й без рабства. Таку інтерпретацію також складно обґрунтувати. Третє уявлення — між цими двома крайностями оцінювання впливу работоргівлі на передумови революції: хоч работоргівля не була потрібна для самого процесу індустріалізації, вона відіграла роль у британській економіці між 1750 і 1830 роками. Згодом історики дійшли згоди, що рабство мало «важливий, але не вирішальний вплив на економічний розвиток Англії»[212].
Дві головні моделі пояснення промислової революції розглядають її як «нормальну» стадію суспільного розвитку, яка чекає свого часу. Згідно з таким підходом, Промислова революція рано чи пізно відбудеться в багатьох суспільствах, щойно в них виникне достатньо капіталу, схильної до вдосконалення еліти або героїв-підприємців, якщо на заваді не стоятимуть хибні ідеї або імперіалісти[213]. Тому промислову революцію часто вважають за нібито очікувану, таку собі логічну сходинку на шляху розвитку, і в історичних колах часто-густо точилися дискусії щодо того, яка інтерпретація може найкраще пояснити, як у сільськогосподарських суспільствах з’явилося місце для капіталізму і як унаслідок природного історичного процесу виникло промислове суспільство. Трансформація, що змінила «все», стала головним аргументом у нормативній теорії історії — подією, що мала б слугувати всім мірилом та орієнтиром, адже, якби цього не сталося, кожному суспільству б «чогось бракувало». За такого розуміння «перебігу історії» промислова революція перестає бути радикальним і неочікуваним явищем, неочікуваність і унікальність якого варто пояснити.
Однак промислова революція в Англії таки була виняткова: це радше диво, а не необхідний чи очікуваний крок. У той час вона не могла статися деінде, і жодна країна не могла скопіювати британську модель. Якби не випадкове поєднання таких передумов на цьому острові в Атлантичному океані наприкінці XVIII століття, то ми не знали б, коли світ вийшов з аграрної епохи, якщо це взагалі б сталося. Річ у тім, що промисловість, яка працювала від води, і водний транспорт заклали зерно того, що незабаром перетвориться на новий промисловий світовий порядок[214].
Тож раннім інтерпретаціям промислової революції бракувало вирішального складника. Промислова революція стосується не лише раціональних інституцій, прогресивних еліт, капіталу для інвестування, технологічних інновацій, експлуатації та нерівних торговельних спроможностей. Збалансоване й усеохопне пояснення має брати до уваги спільні й відмінні риси того, як країни та регіони жили з водоймами навколо них і як вони могли користуватися природою й змінювати її для транспортних та енергетичних потреб.
Фокусуючись на універсальному зв’язку між історією та географією, аналіз повертає нас у час і світ, вільний від європоцентризму. Такий аналіз засвідчує, що перший і вирішальний етап промислової революції ґрунтувався на вдосконаленій, але фактично традиційній технології, яка прийшла в Європу з Азії приблизно 2000 років тому. Китаю та Індії не вдалося, адже саме ті якості системи водойм, завдяки яким Індська цивілізація й перша китайська цивілізація змогли стати найпрогресивнішими цивілізаціями, стали перешкодою в період, коли Англія виводила світ з аграрної епохи. І навпаки, ті самі риси англійської топографії й залежного від опадів сільського господарства, що обмежували аграрний розвиток і економічне зростання в ранній історії Англії, тепер стали порівняльними перевагами, коли англійцям вдалося скористатися системою водойм, щоб створити національний і глобальний ринок та нові способи виробництва. Динаміка історії в різний час по-новому визначала соціальну роль природи, тож упродовж історії відносини між громадами та водоймами змінювалися.
Тому перший етап промислової революції не варто вважати за початок екологічного гріхопадіння, як стверджують у сучасній літературі й часто сприймають за належне в дебатах про зв’язок капіталізму та кліматичної кризи. Найважливішим джерелом енергії на першому й вирішальному етапі промислової революції була річкова вода — відновлювальний ресурс, що його можна використовувати знову й знову. Варто зауважити, що промислова революція почалася не в містах, а в селах, поруч зі струмками й річками. Популярний образ першого етапу Промислової революції як міського явища з великими коминами, дим із яких фарбував небо в сірий колір, не відповідає дійсності. У перші десятиліття радше йшлося про те, що сьогодні назвали б «зеленою революцією», що відбувалася в селах під блакитним небом — або під сірими хмарами над островом, де дощило увесь рік.
Одним із найважливіших і негайних наслідків промислової революції стали європейський і британський імперіалізм і колоніалізм. У впливових європейських колах у ХІХ столітті цю політику ідеологічно обґрунтовували, інтерпретуючи промислову революцію по-своєму. Стверджували, що британський і європейський колоніалізм світу був природний. На плечі білої людини звалився тягар — поширювати цивілізацію та промисловий успіх у решті світу.
ЧАСТИНА IV. Європейський колоніалізм
«Діло — доброчесне, заняття — бадьорливе, а результат часто вкрай корисний».
Вінстон Черчилль про колоніалізм, 1899 рік.
Тягар білої людини — расизм і розвиток
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Історія світу. Минуле як дзеркало сьогодення, Терьє Тведт», після закриття браузера.