Читати книгу - "Кароока, Mary Uanni"

— Я тебе не люблю.

Чотири слова.

Вони пройшли крізь мене, як лезо. Гостро, безжально, безповоротно.

Мої руки ослабли.

Я зробила крок назад, відпускаючи його.

Він вирвався різко, жорстко.

Ніби я була кайданами, які він нарешті зняв.

Я нічого не сказала.

Просто дивилася, як він відходить.

Його постать віддалялася, але я встигла побачити щось, що змусило мене задихнутися.

Татуювання.

Маленька конюшина на шиї, біля самого коміру.

Я пам'ятала цей малюнок.

Його браслет, який мені подарував. 

Це було так давно.

Майже ціле життя тому.

Лука йшов, не озираючись.

А я залишилась.

Стояла в коридорі суду, відчуваючи, як у мене щось ламається.

Його запах ще висів у повітрі.

Його слова ще дзвеніли в моїй голові.

Я закрила очі.

Враз він обернувся.

— Рахуй, що я помер п'ять років тому.

І вперше за весь цей час мені здалося, що щось у мене теж щойно померло.