Читати книгу - "Молот Чудовиськ: Кіготь Темряви, Богдан Мостіпан"

Приблизно за дві години всі мисливці вже зібралися на задньому дворі Штабу, у стайні, як їм і сказав Бетфорд.
-Отже, як я подивлюся, усі вже в зборі, - сказав Бетфорд, - усі готові?.
-Можна й так сказати - відповів Кліффорд.
-Я готовий... - сказав Реніфат - ось прикупив собі новий меч, коваль викував мені його на замовлення.
-Цікаво - сказав Бетфорд - даси нам подивитися?
-Звісно, чому б ні - відповів Реніфат - він оголив меч з піхов, а потім продемонстрував його іншим членам загону.
-Нічого собі, клиночок! - здивувався Джилліан - одразу видно, робота майстра!
-Ще б пак... - відповів Реніфат - п'ятсот грисів за нього відвалив.
-Мене б такий! - сказав Фоллар.
-Не бійся, Фоллар, - вставив своє слово Бетфорд, - ти обов'язково купиш собі такий... Якщо вкотре не витратиш зароблені гроші на куртизанок...
Почувши це, мисливці розсміялися. Утім, сам Фоллар теж, він не був образливим за натурою, і чудово розумів, що Бетфорд у такий спосіб підбиває його.
-Ха-ха, не можу обіцяти! - вигукнув Фоллар.
-Меч має гарний вигляд, - сказав Кліффорд, підійшовши ближче до Реніфата й уважно оглянувши його клинок з червоним держаком і рунами, розташованими вздовж леза меча. Цей меч був не з дешевих, і куплений на кровно зароблені гроші Реніфата, навіть який-небудь дворянин зі знатного роду не посоромився б такого меча...
-От тільки... - продовжив Кліффорд - чи такий він буде гарний у бою, як виглядає? Знаю з досвіду, що що красивіший меч, то менш він надійний, і чимала вірогідність, що за перших же ударів і зламається.
-Ось і побачимо в наступному бою - сходу відповів Реніфат.
-Угу... - відповів Кліффорд.
-Добре, хлопці, - сказав Бетфорд, - це все, звісно, добре, але робота не чекає... Пам'ятайте, від нашого успіху багато чого залежить... Над містом нависає реальна загроза нападу ордену темних лицарів, і ми мусимо докласти всіх зусиль, щоб не допустити цього.
-Ти маєш рацію, Бетфорде, - сказав Джиліан, - у такому разі, в дорогу, друзі?
-В дорогу! - вигукнув Фоллар - а слідом за ним хором вигукнули й усі інші члени загону. Мисливці сіли на своїх коней, закріпилися в сідлах, і вирушили в дорогу, залишаючи межі заднього двору мисливського Штабу. Через деякий час вони залишили двір і попрямували в бік північних воріт міста, прямуючи до села Сніжногорівка, поблизу міста Грейсбург.