Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Смак свіжої малини 📚 - Українською

Читати книгу - "Смак свіжої малини"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Смак свіжої малини" автора Ізабелла Сова. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 36 37 38 ... 57
Перейти на сторінку:
class="p1">— Хіба ти не бачила статистику заробітків? Добрий копірайтер у Варшаві загрібає понад сто старих соток на місяць. А ми ж добрі. Чому я кажу „добрі“? Ми найліпші!

— Інші про це також знають?

— Саме над цим ми мусимо попрацювати.

6.07. Зосереджені й готові. Cosmic girl та Indian sexbomb вирушають підкорювати світ, а принаймні „Копальню“.

— Котра на твоєму?

— За п'ять п'ята. У мене не розмастилася туш?

— Наразі тримається купи, тобто вій. А як там моє пір'я?

— Теж тримається, всі сто шістдесят пір'їнок.

— То що? Глибокий вдих і стартуємо?

— О'кей.

Я застукала тремтячим пальцем. Почула „прошу“. Прочинила двері, і ми зайшли. Посередині зали стояв величезний чорний стіл, за ним сиділи люди. Усі в піджаках. Чоловіки в чорному. Я зашарілася аж по кінчики своїх блакитних пасемок. На щастя, ніхто нічого не помітив під покладами сріблястої пудри. Евка хотіла вийти, але я встигла вхопити її за плече.

— Ми до Бориса, — пробелькотіла я.

— Новенькі? — запитав якийсь хлопець, підстрижений під їжачка, в джинсах і звичайній майці. Напевно, Борис.

— Так. За рекомендацією пана Кароля.

— Шарля, — виправив він. — Ніколи не називайте його Каролем.

— Не будемо, — пообіцяли ми.

— Сідайте отут, під стіною, — Борис показав на вільні крісла. — Ми саме обговорюємо проект реклами кухонних ножів фірми „Blue steel“.

Усі присутні воднораз потяглися до ручок і аркушів паперу.

— Для початку маленька розминка. З чим у вас пов'язується слово „сталь“? Може, почнемо з тебе? Як тебе звуть?

— Малина. Сталь пов'язується в мене з металургійним заводом.

— Металургійний завод Стальова Воля, — докинув хтось. Деякі з присутніх захихотіли.

— Ну добре, а ти, індіанко? Як твоє ім'я?

— Евка. У мене сталь асоціюється зі свистом.

— Свистом? — здивувався Борис.

— Який видає самурай, — пояснила Евка.

— Непогано, — він занотував на дошці: „сталь = самурай“. — Із чим іще?

— З холодом, метал холодний, — кинув хлопець ліворуч.

— З блакиттю, — припустила я. „А чому б і ні?“

— З акулою, бо вона сіра, гостра, хижа.

— З хірургом, бо скальпель, — додала Евка.

— Добре, — Борис занотовував чергові ідеї. — Досить. На завтра кожен приносить по три проекти телевізійних роликів. Цільова група — жінки середнього віку, схиблені на куховарстві. Решта даних у релізах. Переходимо до реклами грецької оливи „Акрополіс“. Прошу асоціацій.

— До оливи? Загалом, без занурення в деталі?

— Гм… — Борис став біля дошки.

— Олива — це сонце, — кинула дівчина біля мене.

— Енергія.

— Краплина, важка від вітаміну, — брякнула я.

— Літо і грецька таверна.

— Виногроно.

— Амфора.

— Сатир, що полює на німф.

— Ви шукаєте асоціації до оливи чи до вина? — втрутився Борис.

— Олива завжди справедлива.

— Спливає нагору, — докинув хтось.

— Добре, закінчуємо наш брейншторминґ. На завтра по два сценарії чи по кілька слоганів. Нагадаю вам наше гасло.

— „Креативність і крапля шаленства“! — гаркнули ми хором.

Кінець робочого дня. А властиво, початок. П'ять ідей на восьму ранку. І ні слова про заробіток.

7.07. Ми прийшли перед восьмою. Цього разу у джинсах і звичайних майках. Тільки що Евка залишила кіски.

— Я вклала в них стільки роботи, — пояснила вона.

— А насправді?

— Не мала сили розплітати.

Ми сіли там, де і вчора. І чекаємо. Рівно о восьмій з'явилася решта товариства.

— Перепрошую, але це моє місце, — звернувся до мене якийсь тюхтій.

— А де це написано?

— Ніде, але всі про це знають.

— Я не знаю.

— Ти, певно, новенька? Можеш сісти біля комп'ютера.

— І не ворухнуся, — сказала я твердо.

— Я піду до Бориса, — спробував він мене налякати.

— Краще піди до бібліотеки й попроси якусь із книжок з етикету, — порадила йому Евка.

— Я не читаю книжок, — похвалився тюхтій. — Шкода часу.

— Що можна бачити, чути й відчувати, — кинула я.

Цієї миті ми почули значуще гмикання. Глянули на Бориса.

— Товаришки зліва, я можу починати?

Це до нас.

— Перепрошуємо, — буркнула Евка.

— Вчора кожен отримав домашнє завдання. Прошу приготувати тексти.

Всі воднораз полізли до течок.

— Почнемо з оливи. Хто перший?

— Може, я? — зголосився миршавий білявчик. Відкашлявся й почав читати:

„„Акрополіс“ олива — вітамінами щедра на диво“.

„„Акрополіс“ олива — п'янка й золотиста, піднебіння твого задоволення чисте“.

„Олива „Акрополіс“ — так! Енергії живлющий смак“.

„Олива, мов Греція гаряча, зігріє, як сонце, тебе, споживаче“.

Він закінчив. Евка штурхнула мене ліктем. Краєм ока я побачила, що вона намагається притлумити сміх. Я не втрималась. Пирхнула, а за мною Евка. Ми сміялися якихось п'ять секунд.

— Ви почули щось смішне? — запитав Борис на диво холодно.

— Взагалі-то ні, — пояснила Евка.

— Взагалі-то ні? — грізним тоном повторив Борис. — Охоче послухав би, що ви приготували до сьогоднішньої презентації. Прошу тиші. Вислухаємо кілька слоганів авторства Еви.

— Я не маю слоганів, — зізналась Евка. — Я приготувала загальні концепції ролика.

— Прошу, слухаємо.

— Перший сценарій. Маленька грецька хатинка на стрімкому березі, в ній дідусь, який помирає. До нього квапиться священик. Добігає, захеканий, і тільки тоді виявляє, що забув оливу для соборування. Підходить юна дівчина й подає йому пляшечку „Акрополісу“. Священик хвилину вагається, запитує: „Чи вона дівоча“? (Тобто чи перший це віджим.) Дівчина шаріється й киває. Священик відправляє таїнство. Дідусь браво оживає.

Евка змовкнула, чекаючи якоїсь реакції. Але реакції не було.

— Чи я мушу розповісти другий сценарій?

— Ні, з нас досить, — ствердив Борис. — Зосередимося на гаслах Мокрогубого. Яке вам найбільше подобається?

— Я думаю, що те останнє, — взяв голос тюхтій. — Воно викликає асоціації з літом у Греції. Клієнт, чуючи цей слоган, розслаблюється, думає про відпустку, має бажання…

— А я вважаю, — присадив його Борис, — що найкращий перший.

— Слушно, — озвався тюхтій, — просто, зрозуміло для пересічної домогосподарки. І, що важливо, нагадує про живлющі властивості олії. Зараз споживач шукає здорових продуктів.

— Хто ще приготував рекламні гасла?

— Я маю кілька, — зголосився тюхтій, — але не знаю, чи вони такі ж добрі, як у Мокрогубого.

— Гаразд, читай.

Тюхтій відкрив портфель і витяг два аркуші, списані дрібним, як мак, почерком.

— Я придумав трохи більше, — перепрошувальним тоном почав він, — аби було з чого вибирати.

— Прочитай перші п'ять, решту я перегляну вдома.

— „Спробуй грецької оливи, будеш гарний і щасливий“. „Акрополіс“ до салаток — найвластивіший додаток». «„Акрополіс“ — олива золота, кожному снаги додасть!». «„Акрополіс“ — сонце у пляшці». «„Акрополіс“ з першого віджиму, для здоров'я кожного стимул». «Той, хто „Акрополіс“ купить, змінить смак котлет і супу».

— О'кей. Досить, — обірвав Борис, — непогано. Ми подумаємо, який із них показати клієнтові. Решту ідей прошу скласти мені в течку. Тепер переходимо до ножів.

— То, може, я почну? — знову зголосився тюхтій. — Я приготував дванадцять сценаріїв.

— Досить, якщо ти представиш два, ну максимум три.

— Гаразд, три, — тюхтій

1 ... 36 37 38 ... 57
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Смак свіжої малини», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Смак свіжої малини"