Читати книгу - "Українська Повстанська Армія 1942-1952"

НКВД "істребітєльниє отряди", звані загально - стрибки. Відділи "стрибків" стали скоро найбільшою небезпекою для УПА, для українського підпілля і для українського населення взагалі. Стрибки знали добре мову місцевого населення, місцеві відносини, людей, їхні псевда, зв'язки, криївки тощо і тому їм вдавалися часто найпідліші провокації. Вони теж найбільше знушалися над населенням під час погромних акцій, розстрілювали безбороних людей, грабили майно своїх сусідів. Особливо болючі удари наносили українським повстанцям морально заломані одиниці, які здались большевикам і перейшли в стрибки, як от Барановський, третій брат сумної слави Романа і Ярослава, в Долинщині, або Юрченко в Сокальщині. На щастя, таких одиниць було надзвичайно мало.

Улюбленим методом НКВД стає провокація, застосовувана в найрізнородніших формах.

Одного із таких гидких форм большевицької провокації є - підроблювання заяв. Якщо в їхні руки попадав живим котрийсь чільніший командир УПА, НКВД закатовувало його потайки, в своїх казармах, в той же час опублікувало нібито ними написану "покаянну заяву". Так зробили вони з к-ром ВО Турів - Рудим, з визначним к-ром УПА пор. 3міюкою, сином полк. Дмитра Вітовського, та ще деякими, які в бою, звичайно загазовані попадали в їхні руки ще живими.

Другим нікчемним родом большевицької провокації є - підшивання відділів НКВД під українських повстанців. Цей рід провокації вживав вже під час своїх рейдів за німецької окупації ославлений "герой СССР" Колпак, до чого він у своїх споминах відверто признається. Переодягнувшись за українських повстанців енкаведисти заходять до села, щоб нав'язати зв'язок з місцевим підпіллям, довідатись від населення про "сусідній" відділ УПА, або зібрати харч для УПА, а тоді вимордовують всіх, хто виявив хоча б найменші симпатії до УПА. Або знов, - вдаючи відділ УПА, енкаведисти граблять і знущаються над людьми, щоб так викликати ненависть населення до УПА.

Не менш ганебним способом, що його вживають большевики в боротьбі з УПА є організування скритого морду. В липні 1946 р. на Волині роздало НКВД сексотам отруту з дорученням всипати її до харчів, призначених для УПА. Весною 1946 р. в Станиславівській області, довідавшись про те, що УПА скуповує на чорному ринку протитифозні застрики, НКВД кинуло на чорний ринок спеціяльно спрепаровані затроєні застрики, від яких хворий по кількох годинах умирав серед страшних мук. Лікарі УПА викрили цей варварський підступ НКВД досить скоро, все ж таки до того часу від таких затроєних застриків померло кільканадцять повстанців.

З метою поширення тифу серед українських повстанців, большевики звільнили весною 1946 р. більшу кількість хворих на тиф воєнних полонених, доручаючи їм заходити на нічліги до підлісних хат і залишати там тифозні воші.

А в боях з відділами УПА московське НКВД залюбки вживає розривних куль, глузуючи з міжнародньої заборони вживання того роду зброї.

Немає сумніву, що безоглядне стосування большевиками всіх перфідних методів терору наносило болючі удари Українській Повстанській Армії та українському підпіллю і створювало надзвичайно важкі умовини дій. Та УПА не капітулює. Пристосовуіочись до нових обставин, з огляду на бльокади в 1945-46 р. приходить розчлевувания куренів УПА на відділи й підвідділи, - УПА продовжує свою збройну боротьбу.

Для удокументовання цього наводимо реєстр дій УПА в 1946 р.

7. З РЕЄСТРУ ДІЙ УКРАЇНСЬКОЇ ПОВСТАНСЬКОЇ АРМІЇ В 1946 р.

(За органом УГВР "Самостійність")

1946 рік - це третій рік партизанської збройної боротьби УПА проти московсько-большевицьких окупантів України. 1946 рік завершує п'ятий рік повстанської збройної боротьби українського народу за своє національне визволення, що її він провадив спочатку проти німецьких, а тепер провадить проти большевицьких загарбників. Той факт, що УПА в умовах величезної технічної і кількісної переваги Ч.А., військ НКВД, в умовах ніде в світі нечуваного большевицького терору не тільки до нині втрималася, а й безперервно перебуває у наступі, безперервно турбує і непокоїть ворога та не дозволяє йому закріпитися на окупованій території, - свідчить не тільки про майстерність повстанської бойової тактики УПА, про величезну бойову-моральну вартість її бійців і командирів та про широку підтримку й допомогу їй у її діях від всього українського народу, а й також про невгнуту волю, українського народу за всяких, навіть найневигідніших, умов і не зважаючи на всякі, навіть найбільші, жертви не перестати безпосередньо боротися проти окупантів, аж до завершення боротьби побудовою Української Самостійної Соборної Держави.

З огляду на те, що большевицькі окупанти найзлочиннішими й ніде не практикованими засобами прямують до цілковитого знищення українського народу, з огляду на велику перевагу сил, що її осягнув ворог у 1946 р. у зв'язку з ліквідацією воєнних фронтів, з огляду на те, що український народ вважає себе в стані безперервної війни з большевицько-московськими окупантами, що 1918-20 рр. насильно поневолили Україну, - УПА вважає доцільним у боротьбі з большевиками вживати всіх тих засобів, які найефективніше вможливлюють їй виконати завдання оборонця народу від фізичного знищешія, і виразника його волі до самостійного державного життя.

При цьому треба зазначити, що й у 1946 р., як і завжди до цього часу, УПА веде наступальну боротьбу лише проти військ і працівників НКВД та активних членів большевицької партії. Проти Ч.А., зважаючи на те, що в ній перебувають мільйони працюючих, ворожі большевицькому режимові і яких большевики лише силою загнали в лави армії, УПА боролась лише тоді, коли сама була атакована. Ніде й ніколи не виступала УПА проти мирних членів радянської суспільности незалежно від їх національної приналежности.

У зв'язку з повищим, коли йдеться про тактичні прийоми УПА, то вони в 1946 р. були такі: 1) несподівані бойові напади на більші і менші енкаведівські з'єднання, 2) турбуючі наскоки на ворожі адміністративні центри, 3) бойові засідки більшими, а часто меншими, а то й цілком малими власними бойовими групами на частини НКВД, їхніх верховодів, постачання і т.п., 4) нищення ворожих комунікаційних споруд і засобів зв'язку (залізничних станцій, шляхів, пускання під укіс транспортів НКВД, зривання телеграфічних ліній і т.п.), 5) саботажеві акції (нищення копалень, нафтових шибів, збіжевих магазинів, промислових підприємств, що працюють на армію, адміністративних установ тощо). УПА виходить із того заложення, що багатства українських земель, здобутки праці українських працюючих - власність українського народу і московсько-большевицькі окупанти не мають права грабувати Україну, щоб збільшувати свою війсьісову міць. Здобуті харчові і інші продукти, оскільки вони не потрібні для УПА, з засади роздається населенню, 6) безпосередня оборона українського населення від сталінських окупантів (звільнювання арештованих і вивожених, розбивання тюрем, протидії ворожим терористичним і грабіжницьким нападам на українські села,