Читати книгу - "На другому березі (збірник)"

мрії. Молодий поет
Над лугом буря свище, наче пуга, і вітряна кряжами кряче пря, мов не ліси хвилюють, а моря, та в серце туга стукає, мов пугач. Тоді виходжу в чорну ніч на ґанок, деру очима тінь, гляджу зорі. Крізь вихор чалий кінь зарже над ранок, роздзвінно гупне копитом в поріг. І сам не знаю, як скачу в стремена, хватаю репане реміння нузд, а завірюха на дворі шалена рамена отвирає й мутить глузд. Лиш в грудях голос дзенькає, мов мідь, шепоче: «Молодий, не їдь, не їдь!» Прочитан[39]
Уздовж причілля тінь лягає вогко, а коло брам розколений колодязь, у землю встромлений, немов колода, зеленим, молодим сміється мохом. Патлатий, кучерявий прочитан руками обіймає червінь цегли та головою похитує легко над проминанням людських правд й оман. В труні віків лягли дні юні замку, минувшини обвило листя клямку, та й, може, сотий сніг на полі тане, новими бурями співа Вкраїна. О пісне, як же ж часто прочитаном цвітеш ти буйним на життя руїнах. Любов
У правилі математичнім світа за дужки викинена невідома, незнаний косинус днів наших літа. В далекій подорожі, навіть вдома дарма шукати слів її німих. Коли здається: пустку переміг, приходить тиха, наче ніч, утома. Усміхнені, штудерні тріолети, мов лід холодні, кажуть нам даремно, вмовляють, що любов це річ неземна. О, де ти є, незнана, о, де є ти? Чи кинув хто на тебе анафему? А може, винайшли тебе поети, щоб до згучних сонетів мати тему. Ідеал
На синьому безмежжі океану, де не догляне навіть людське око, високо, аж до хмар, в імлах глибоко самітний острів серед хвиль пеану. На острові, так каже казка, теменні скарби десь лежать закляті. Горять моряцькі очі у завзятті, жага бушує в душах буйно й баско. І вітер дме, і буря тне у парус, а човен щоглами дере мли пару, солоною водою перемок. Нараз вдаряють у підводні скелі, щасливі, бо в незнання гинуть хмелі: на острові пустелі лиш — пісок.