Книги Українською Мовою » 💙 Пригодницькі книги » Витівки Йонатана Коота 📚 - Українською

Читати книгу - "Витівки Йонатана Коота"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Витівки Йонатана Коота" автора Януш Пшимановський. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 36 37 38 ... 74
Перейти на сторінку:
бо лише тепер побачив, що кінчик Йонатанового хвоста вилинялий і пофарбований якоюсь жовтою гидотою, яка засохла й спеклася на шкаралупу.

— Йонатане, любий! — співчутливо вигукнув він і замовк, лагідно притиснутий лапою капітана.

— Тим же шляхом, яким ми сюди прийшли, вилетиш надвір, — почав Коот розтлумачувати завдання. — Там уже світає. Не виключено, що найближчим часом неподалік розіграються події, які матимуть бурхливий характер. Веди спостереження доти, доки побачиш міліцейські машини, а потім вертайся й доповідай.

— Слухаюсь.

— Ти зможеш утриматися від особистої участі в цих подіях?

На доказ того, що зможе, Ерик різко повернув голову назад і встромив дзьоба під крило.

— Навіть якщо побачиш поблизу Лись-Блися?

Дзьоб висунувся з-під крила і піднявся для удару.

— Та він же далеко, на корчовищі.

— Був, — із притиском мовив Коот. — То що, зможеш чи ні? — повторив він. — Ти ж присягався зеленим дубом.

— Присягався і зможу, — мить подумавши, серйозно відповів Ерик. — Можна летіти?

— Лети!

Ясна річ, для того, щоб полетіти, тут було надто низько й вузько. Повзик помарширував пішки. Коли він був уже достатньо далеко, аби вважати, що його не бачать, але досить близько, щоб почути голос, капітан сказав:

— Хто відбув покарання, той для мене як новонароджений. А за сумлінне виконання бойового завдання підвищення гарантоване.



Тим часом Бікі, повільно обертаючись навколо власної осі, обдивився всі закапелки в приміщенні без кутків і, знайшовши баночку з-під консервованих огірків, висипав з неї гайки, болти й різні гвинти на підлогу.

— Води тут немає. Хід, який веде сюди зверху, закритий герметично. Тяжко тобі буде, Бікі.

— Витримаю. Я не воду шукав, а яку-небудь посудину для розріджувача. Сідай на мене і давай сюди хвоста.

Від вдячності у Йонатана навіть серце швидше забилося, бо фарба, висихаючи, з’їжувалась і щораз сильніше стискала хвіст. Однак замість звичних слів подяки, які в цій ситуації видавалися йому надто блідими, він лише лагідно мовив:

— Ти вибач, що через мене так вийшло з цією набридливою Пуською…

— Та хіба ж?..

— Ти послухай, не гарячкуй. Я знаю про це, бо коли повернувся, ти переплутав мої вуса з її вусиками. Та я мусив просити в неї допомоги, тому що іншого доступу немає, тільки через «Хату Бунгало». Тепер ми в такому місці, через яке проходять усі розмови селища і заводу із світом.

— Йонатане, ти що, будеш підслухувати?

— Іншої ради немає.

— Ми порушуємо одне з основних громадянських прав, гарантованих конституцією.

— Ще не порушуємо, але маєш слушність: порушимо, — сказав Коот. — Чи ти вважаєш, що я повинен оголосити надзвичайний стан і скасувати громадянські права? Або відмовитись від операції? — Він під’єднав дві лапки до клем на кабелях і зняв трубку, яка висіла збоку. — … Трицифрова —632, виграш 200 золотих, двоцифрова —32, виграш…

— Результати спортлото, які передають цілу добу, — пояснив Йонатан, роз’єднуючи лінію, й додав після паузи: — Ти, Хелонідесе, помиляєшся, коли думаєш, що мене це все не бентежить. Чи вважаєш, що дерев, які ми прирекли на жахливий вирок, мені не жаль більше навіть, ніж власного… Глянь-но, Бікі, чи вже розмокло, бо менше стискає, але починає пекти.

— Розмокло, але не зовсім. Зціп зуби й потерпи ще трохи.

— Терплю, — зціпив зуби Коот і так крізь зціплені зуби проказав: — Як там у Міцкевича сказано про насильство?

— Насильством на насильство відповісти, — підказав командирові сержант.

— Тоді я оголошую надзвичайне становище! — заявив Коот.



Капрал Повзик через відкритий лаз вийшов у коридор, застелений килимом, проминув банановий телефон гарячої лінії і, хоч міг тут уже підпурхувати, все ще йшов пішки, міркуючи собі, що коли за сумлінне виконання бойового наказу підвищення забезпечене, то чи в такому разі за виключно вдале виконання не може це підвищення бути подвійне. Наприклад, з капітана на полковника, або ще краще — з капрала на сержанта. Йому до жаги кортіло, щоб його думки втілились у життя: він навіть перестав бачити й чути, а в якийсь момент шаркнув пазурцями по підлозі і, гордо задерши дзьоба, відрекомендувався сам собі:

— Сержант Ерик Повзик!

Голосно сказані, ці слова протверезили його, повернули слух, зір, і він раптом побачив, що стоїть за три короткі кроки від пухнастої спини незнайомого звіра, в радіусі дії його швидких лап, озброєних гострими пазурами.

Дружба з Йонатаном не давала йому гарантії бути безпечним при зустрічах з іншими котами, тому він закляк на місці, готовий боротись і дорого продати своє життя.

1 ... 36 37 38 ... 74
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Витівки Йонатана Коота», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Витівки Йонатана Коота"